Колоквіум організували: Інститутом філософії України, Відкритий православний університет та Український католицький університет. Саме УКУ звернувся до Інституту філософії України з пропозицією обговорити ідею спільного заходу у зв’язку із посланням Глави УГКЦ Патріарха Святослава «Наша Свята Софія».
Колоквіум в Інституті філософії у Києві, який відбувся 5 квітня під назвою «Ідея софійності української культури та Київської Церкви», зібрав велику кількість учасників. Колоквіум організували: Інститут філософії НАН України, Комісія УГКЦ з міжрелігійних та міжконфесійних відносин, Відкритий православний університет та Український католицький університет.
Саме УКУ звернувся до Інституту філософії України з пропозицією обговорити ідею спільного заходу у зв’язку із посланням Глави УГКЦ Патріарха Святослава «Наша Свята Софія».
За словами співорганізаторки колоквіуму д.філос.н., проф., зав. відділу історії та філософії релігії Інституту філософії України Людмила Филипович, чи не вперше зібралися представники світського і релігійного світу — філософи, релігієзнавці, богослови. І міркували над дуже важливою темою: «Дійсно, ми шукали те, навколо чого могли об’єднатися українці. Сьогодні з’явилася дуже сильна надія: ми закликаємо до мудрості усіх в різних сферах. І я думаю, що цей пошук, цей рух обов’язково надасть нам можливості досягнути і на індивідуальному, і на суспільному рівні тої омріяної Премудрості Божої».
«Ми підтримали цю ідею, запропонувавши зі свого боку розширити обговорення, оскільки ідея софійності вже давно витала в повітрі. Тому це був наш головний мотив для того, щоб зібратись і серйозно проговорити цю ідею, її застосування, сприйняття і поширення», - акцентував Сергій Йосипенко, д.філос.н., заступник директора Інституту філософії України, співорганізатор колоквіуму.
Ігор Скочиляс, д.істор.н., проректор з наукової роботи УКУ наголосив на тому, що дуже важливо «говорити про те, що нас єднає насамперед, говорити категоріями понадконфесійними, міждисциплінарними, говорити з людьми з різних світів, яких насправді об’єднує традиція, віра – віра в минуле, в сьогодення, але що найважливіше – віра у майбутнє».
Був у колоквіуму і суто науковий інтерес: дослідити феномен київського християнства, простежити зв’язок філософії з софійністю і софійності з сучасністю та, зрештою, отримати відповіді щодо премудрості від самої Софії, втіленої у формі собору на честь Премудрості Божої.
Із науковими доповідями виступили: Євген Харьковщенко, д.філос.н., проф. Андрій Зелінський, священик, викладач УКУ; Петро Яроцький, д.філос.н., проф. Георгій Коваленко, священик ПЦУ, ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості; Олександр Киричок, д.філос.н., доц. Надія Нікітенко, д.іст.н., проф.
Особливі дебати викликав виступ-коментар о. Андрія Зелінського до послання Глави УГКЦ «Наша Свята Софія». Що мав на увазі Блаженніший Святослав, говорячи «наша Софія»? Чи йшлося про храм — Софію Київську? Чи про мудрість як фундамент спільної софійної цивілізації київського християнства — і греко-католиків, і православних? Після дебатів та висловлених думок дійшли думки, що Софію — Божу Премудрість доречно окреслити як фундамент для об’єднання українців, порозуміння між національними елітами та спільний шлях українського народу в майбутнє.