Дев’ята міжнародна наукова конференція «Церква – наука – суспільство: питання взаємодії», присвячена пам’яті київського митрополита Євгенія (Болховітінова) відбулася 25-27 травня 2011 року в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику.
Спектр наукової проблематики ілюструють секції «Історичні, джерелознавчі та методологічні студії давньої та середньовічної Церкви», «Церква новітнього часу: джерела, історія, історіографія», «Церква нового часу: історія та історіографія» та «Археологічні дослідження пам’яток церковної давнини», які працювали на базі наукових осередків співорганізаторів. Засідання завершились проведенням круглого столу «Історія Церкви як самостійний напрям в історичній науці: стан дослідження, здобутки, перспективи», повідомила для РІСУ Катерина Новікова.
На круглому столі активно обговорювалось питання статусу такої дисципліни як історія Церкви. Багато науковців в Україні розглядають у своїх дослідженнях проблеми, пов’язані з Церквою і християнством, але вони розпорошені між різними науками – релігієзнавством, культурологією, історією тощо. В Україні бракує профільних осередків вивчення саме історії Церкви, на відміну від, приміром, сусідньої Польщі, в якій існують кафедри історії Церкви в навчальних закладах, або Російської Федерації: у Москві ще з 90-х років діє Центр вивчення Церкви при Інституті історії РАН. Однак ситуація країн-сусідів трохи відрізняється від тієї, що є в поліконфесійній Україні.
Костянтин Крайній представив можливості створення наукового осередку для вивчення історії Церкви як громадської організації та відділу в державній науковій установі. Він наголосив на потребі створення нейтрального, не пов’язаною з певною конфесією, центру. Важливо також об’єднувати зусилля інших наукових інститутів, зокрема Українського католицького університету, які проводять конференції, присвячені проблематиці історії Церкви. Відкритими питаннями залишаються досягнення нейтральності через подолання ідеологічних підходів та відрізнення історії церкви від церковної історії, якою займаються церковні наукові осередки. Володимир Бурега підтримав ідею такого наукового осередку як спільної площини для спеціалістів, які вивчають церковні проблеми. Водночас він зазначив певну двозначність терміну Церква, яка в релігієзнавстві є тотожною поняттю релігійна організація. Відтак важливо замислитись над визначенням поняття Церква, належним обґрунтуванням виокремлення дисципліни історія Церкви, яка фактично вже існує, з релігієзнавства та історії, а також властиво способом утримання позаконфесійного характеру майбутнього центру.