У колишньому надсекретному командному пункті "Скеля" ПЦУ планує облаштувати келії
Він зберігся значно краще за лігво фюрера. Секретними тунелями сьогодні опікується священик ПЦУ.
Про це повідомляє ВВС.
Об'єкт під кодовою назвою "Скеля" побудували в 1937 році як командний пункт Летичівського укріпрайону армії СРСР. Роботи відбувалися таємно та під цілковитим контролем військових. Територію навколо ретельно охороняли. Через це в місті почали ходити чутки, що зводять бункер для тодішнього народного комісара оборони Климента Ворошилова.
Місцеві й досі називають цей район "Ставка Ворошилова", хоча безпосереднього відношення до маршала об'єкт не мав.
У гранітному масиві на березі Південного Бугу обладнали тунелі та 23 підземні приміщення з робочими кабінетами, вузлами зв'язку, харчовим блоком, телеграфом та побутовими кімнатами.
Командний пункт мав два входи, а також власний колодязь із питною водою. Конструкція могла витримати будь-який артилерійський обстріл або авіаудар того часу.
Проте під час швидкого наступу німецьких військ влітку 1941 року "Скелю" довелося екстрено залишити.
Після війни командний пункт використовували до 80-х років, а потім залишили.
На початку 2000-х священик Олексій Волков отримав дозвіл та облаштував поряд із закинутим військовим об'єктом храм. Заразом церкві передали й весь підземний комплекс.
Сьогодні, щоб потрапити всередину підземелля у скелі, потрібно отримати дозвіл настоятеля.
Гостям, які хочуть подивитися на залишки військової історії замість того, щоб послухати Службу, особливо не раді.
На масивних залізних дверях, які розташовані у кінці кам'яної ущелини, висить цілком сучасний замок-колодка.
"Щоб різні наркомани не лазили", - ловлячи мій погляд, пояснює Олег, помічник священика.
Йти всередину доводиться по металевій трубі, підлога демонтована.
Слабке світло ліхтарика вихоплює силуети зацвілих стін із залишками оригінальної фарби та подекуди написи, залишені попередніми відвідувачами.
Десь чути шум від капання води.
В наступному приміщенні видно залишки електроагрегатів та насосів, які обслуговували командний пункт. Великі шматки ржавого заліза, труб та балок хаотично розкидані на підлозі. Мисливці на брухт, очевидно, не змогли їх дістати через великі розміри та вагу.
Чим ближче до виходу, тим теплішим стає повітря. Сонячне світло ріже очі. З'являється відчуття, що такі подорожі доцільніше проводити в умовах музею.
Раніше храм біля ставки відносився до УПЦ Московського Патріархату, але в грудні 2018 року настоятель разом із паствою вирішили перейти до Православної церкви України.
Митрополит Вінницький та Барський Симеон був одним з двох єпископів УПЦ МП, які долучились до Помісної Церкви. Після нього до ПЦУ пішла і значна частина священиків Вінниччини. Симеон навіть проводив служби у храмі поруч з підземеллям. Але певну роль у переході священика міг зіграти чинник військових, які мають деякий вплив на об'єкт.
За словами о. Олексія Волкова, в колишньому командному пункті з часом облаштують келії, а приміщення використовуватимуть для церковних потреб. Проте за які кошти та коли візьмуться до ремонту, ще не відомо.
Як розповідає директорка Вінницького обласного краєзнавчого музею Катерина Висоцька, ґрунтовного вивчення "Скелі" наукові співробітники закладу не проводили, а питання про перетворення "Ставки Ворошилова" у філію музею - ніколи не піднімалося.
"Краєзнавчий музей підпорядковується Вінницькій обласній раді. Саме вона має ініціювати музеєфікацію тих чи інших об'єктів, але, зрозуміло, що на це потрібне фінансування. Натурного дослідження підземелля наші працівники не проводили, про створення філії також ніколи не йшлося. Тим паче, що сьогодні приміщення належать церкві", - зауважує Висоцька.
У міському департаменті маркетингу та туризму потенціал ставки для мандрівників визнають, але формату для її презентації досі немає. За словами директора Олександра Вешелені, його напрацьовуватимуть спільно з представниками духовенства.
