Після святкування Пасхи, в квітні, після тривалих відновлювальних робіт відкриють одеську кірху. Такі прогнози оприлюднив старший церковний радник Клаус-Юрген Рєпкє, який контролює відновлювальні роботи.
Як інформує видання «День», німецька сторона, яка курує відновлювальні роботи та фінансує їх, напочатку поставила перед робітниками обов’язкову умову: використовувати при відновленні камені старої споруди. Будівля дуже серйозно постраждала від пожежі 1976 року, тому обійтися лише первинними будматеріалами не вдалося, довелося докуповувати ракушняк. Зі старих каменів зібрали вівтар, місце для купелі і для проповідей.
Загалом відновлювальні роботи із залученням німецької сторони у кірсі розпочалися у 2000 році. Після відкриття, як розповів Клаус-Юрген Рєпкє, при церкві діятиме німецький культурний центр. Оздоблення для кірхи передала римо-католицька громада з Регенсбурга: старовинні статуї Ісуса Христа, святих Петра і Павла, які вже зайняли своє місце над вівтарем. Ікони передають і приватні особи.
Стіни та стелю кірхи розписував молодий художник із Баварії Тобіас Каммерер. У його послужному списку — розпис декількох церков у Німеччині та в Україні. На стелі кірхи художник зобразив море і корабель у вигляді церкви з вітрилами. Його щогли перетинаються у формі хреста.
Картину Клаус-Юрген називає символічною: «Святий Павло багато подорожував на човні». Є також прямий зв’язок з Одесою — містом моряків.
Довідка:
Споруда збудована за проектом архітектора Франца Боффо. 1893 року церкву реконструювали. У радянські роки з храму зняли хрест і спочатку використовували приміщення як бібліотеку. Після війни тут був фізкультурний зал, а потім — склад.
1976 р. будівля згоріла. Вважається, що пожежа була не просто невипадковою, але й інспірованою відомими службами. Річ у тім, що в середині 70-х років німецька сторона неодноразово піднімала питання про надання одеській кірсі культурного або культового статусу. До кінця 90-х загальний фізичний знос будівлі перевищив 80%.
Сума інвестицій на реконструкцію зовнішнього вигляду кірхи сягнула шести мільйонів євро.
На першому етапі відновлювальних робіт — 2005 року — фахівці використовували технології, які дозволили зміцнити фундамент. Такі ж застосовувалися, наприклад, при укріплення фундаменту Одеського оперного театру.
Втрата елементів інтер’єру кірхи складає 90 %, а тому на формування внутрішнього простору храму архітектори і дизайнери мали повну творчу свободу, насамперед вони використали її, за словами керівника відновлювальних робіт, на те, щоб зробити приміщення світлішим.