У Луцьку біля монастиря знайшли масове поховання жертв НКВС
На території історико-культурного заповідника «Старий Луцьк», біля Замкового Свято-Архангельського чоловічого монастиря УПЦ КП 13 червня розкопали масове поховання жертв розстрілів 23-24 червня 1941-го року. Усі ці люди – в’язні Луцької тюрми, здебільшого політичні, підозрювані у зв’язках з ОУН, колишні священики, вчителі та лікарі, інтелігенція. За попередніми даними, у перші дні після нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз, тут розстріляли близько 2000 осіб. Пізніше ці події назвали трагедією Луцької тюрми. Розповідає власкор РІСУ Лариса Андрійчук.
Краєзнавець Сергій Годлевський, який досліджує тему ще зі студентських років, ініціював пошуки братської могили у 2009-му році. «Про розстріл в’язнів, звісно, було відомо, тож іще з 1989-го року прогресивна громадськість Луцька почала вшановувати пам’ять загиблих. Перші серйозні дослідження почались у 90-х: була створена ініціативна група, яка відкрила навіть кримінальну справу про розстріл ув’язнених. Справу, на жаль, закрили, але з 2009-го року почались пошукові роботи. Почались вони випадково. Встановлюючи стовпчики, місцевий мешканець знайшов людські кістки. З’ясувалося, що це були не в’язні, а перепоховані радянські військовополонені. Шукали й на центральному подвір’ї, проте там знайшли тільки декілька фаланг пальців – отже, більшість останків була вивезена. З початком робіт з благоустрою, Луцька міська рада пішла назустріч краєзнавцям і виділила кошти для пошукових робіт».
«Незважаючи на те, що подія – надзвичайно сумна, у мене є відчуття певного заспокоєння. Нарешті ці люди знайдуть вічний спокій і будуть достойно перепоховані», — каже Сергій Годлевський.
Археологічні роботи тільки починаються, тому зараз сказати, скільки ж людей знаходиться у братській могилі достеменно неможливо. Проте археологія дає можливість встановити цю цифру точно. Яма, в якій поховані люди – вирва від стокілограмової бомби. Тіла лежать хаотично, одне на одному, зверху – їхні спалені справи, тому що знайдені залишки обпалених документів. Також цинкові гільзи від патронів до гвинтівок Мосіна та інші гільзи радянського виробництва 1933-34 років, що цілком збігається з датами розстрілів. «Усі рештки будуть ексгумовані, проведена судово-медична експертиза. Судячи зі стану зубів, усі люди — молоді, очевидно, не старші 40-ка років. Зараз можна бачити тільки вершину айсбергу, тому що поховання дуже глибоке», — наголошує Сергій Годлевський.
Проводить роботи КП Львівської обласної ради «Доля». Керівник – Святослав Шеремета, який є і відповідальним секретарем державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв воєн, політичних репресій і АТО. Усі дозволи та фінансування надала Луцька міська рада.
На центральному подвір’ї монастиря – меморіальні дошки з іменами розстріляних. Вважалося, що саме тут лежать тіла розстріляних. Отож, саме сьогодні перегорнута ще одна страшна сторінка історії злочинів радянської влади.
Приміщення Замкового Свято-Архангельського чоловічого монастиря – пам’ятка архітектури національного значення. Має надзвичайну історію, яка сягає початку XVII століття. 1624-го року луцький староста і литовський канцлер Станіслав Альбрехт Радзивіл передав католицькому орденові бригідок свій палац, прибудований до стіни Окольного (нижнього) луцького замку. 1845-го року в монастирі сталася пожежа, яка перекинулася на інші споруди. Монахині не пустили людей на територію монастиря для гасіння. Компенсацією збитків стала конфіскація приміщення.
1890-го року в колишньому монастирі почали облаштовувати в’язницю та поліційне управління, остаточно збили ліпнину та добудували третій поверх. Архітектурний комплекс луцьких бригідок назавжди втратив свій вигляд. До 1960-го року приміщення слугувало тюрмою. Потім в ньому розмістили Луцьке державне музичне училище, яке діяло тут до 1998-го року. Оскільки монастир займає лише частину приміщення, у жовтні 2016-го року директор історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Павло Рудецький став автором ініціативи створення тут хостелу. Однак, ідею у міській раді не підтримали.
