У Львові молитовно вшанували пам'ять польських офіцерів, закатованих НКВС в Катині

ЛЬВІВ – З участю представників місцевих польських організацій і колективу Генерального консульства РП у Львові 13 квітня в львівському санктуарії св. Антонія вшановано пам'ять польських офіцерів, яких 70 років тому НКВС закатувало в Катині.

За повідомленням прес-служби РКЦ в Україні, Службу Божу очолив о. Владислав Лізун OFM Conv, який виголосив проповідь. Після Літургії Генеральний консул РП Гжегож Опалінські прочитав не виголошений 10 квітня ц.р. в Катині виступ Президента Польщі Лєха Качинського.

Невиголошена промова:

Шановні представники катинських родин! Шановні панове!

У квітні 1940 року було вбито понад 21 тисячу польських ув'язнених з таборів і тюрем НКВС. Цей акт геноциду був здійснений з волі Сталіна, за наказом вищої радянської влади. Жахливою кульмінацією союзу Третього рейху і СРСР, пакту Молотова-Ріббентропа і нападу на Польщу 17 вересня 1939, став Катинський злочин. Не тільки в лісах Катині, але також у Твері, Харкові, в інших відомих і ще невідомих місцях страт було вбито громадян Другої Польської Республіки - людей, які складали основу нашої державності, непохитних у своїй службі вітчизні. У той самий час сім'ї вбитих і тисячі мешканців довоєнних Крес були вислані вглиб Радянського Союзу, їхніми невимовним муками відзначений там шлях польської Голгофи Сходу.

Найтрагічнішою зупинкою на цьому шляху стала Катинь. Польські офіцери, священики, службовці, поліцейські, співробітники прикордонної охорони, тюремні працівники були знищені без процесів і вироків. Вони стали жертвами неоголошеної війни. Їхнє вбивство було скоєно з нехтуванням прав і конвенцій цивілізованого світу. Їхня гідність - як солдатів, поляків і людей - було розтоптана. Рови смерті мали назавжди приховати тіла убитих і правду про злочин. Світ мав ніколи про це не дізнатися. У родин жертв відібрали право на публічну жалобу, на те, щоб оплакати та гідно вшанувати пам'ять своїх близьких. Земля приховала сліди злочину, а брехня мала стерти його з людської пам'яті.

Приховування правди про Катинь - наслідок рішення тих, хто привів до скоєння цього злочину - стало частиною фундаменту політики комуністів та повоєнної Польщі: наріжною брехнею Польської Народної Республіки. Це був час, коли за пам'ять і правду про Катинь доводилося платити високу ціну. Але близькі вбитих та інші сміливі люди вірно стояли за цю пам'ять, охороняли її і передавали наступним поколінням поляків. Вони пронесли її через весь період комуністичного правління і довірили своїм співвітчизникам у вільній, незалежній Польщі. Тому всім їм, а особливо Катинським сім'ям, ми зобов'язані висловити нашу повагу і вдячність. Від імені Польської Республіки я висловлюю глибоку подяку за те, що, охороняючи пам'ять про своїх близьких, ви зберегли таку важливу сферу нашої польської свідомості та ідентичності.

Катинь стала болючою раною польської історії і на довгі десятиліття отруїла відносини між поляками та росіянами. Тож зробімо так, щоб Катинська рана могла нарешті остаточно зажити й затягтися. Ми вже на вірному шляху. Ми, поляки, цінуємо те, що зробили в останні роки росіяни. І цим шляхом, зблизити наші народи, ми повинні рухатися далі, не зупиняючись і не відступаючи назад.

Всі обставини катинського злочину повинні бути повністю вивчені і розслідувані. Важливо, щоб на юридичному рівні була зафіксована невинність жертв, щоб були відкриті всі документи, які стосуються цього злочину, щоб Катинська брехня назавжди зникла з суспільного простору. Ми вимагаємо цих дій, насамперед, заради пам'яті жертв і поваги до страждань їхніх сімей. Але ми вимагаємо цього і в ім'я спільних цінностей, які мають становити фундамент довіри та партнерства між сусідніми народами у всій Європі.

Віддамо ж разом данину пам'яті убитим і помолимось над їхніми головами. Хвала героям! Хвала їхній пам'яті!