Проект реалізував Інститут релігії і суспільства УКУ у співпраці з спеціалістами філософсько-богословського факультету Українського Католицького Університету.
Відкриваючи презентацію нової книги, президент Інституту релігії і суспільства Мирослав Маринович подякував отцям-василіанам, які у свій час подбали про перший український переклад Документів, який впродовж десятиліть слугував українцям основним джерелом напрацювань ІІ Ватиканського собору. Він також зазначив, що переклад був здійснений в діаспорі, що позначилось на його мовній специфіці і в деяких місцях текст став малозрозумілим для сучасного українського читача.
Робота над перекладом розпочалась з благословення Блаженнішого Любомира (Гузара), який поставив умову, щоб переклад було здійснено з оригінальної мови документів – латинської. А голландська фундація «Сommunicantes», яка наддала кошти для роботи над перекладом, рекомендувала, щоб Документи вийшли в світ у супроводі фахових коментарів, не лише католицьких богословів, але й представників інших конфесій. Загалом над новим перекладом працювало понад 50 осіб.
За словами Мирослава Мариновича, робота над збірником була непростою і вимагала залучення великої кількості спеціалістів. «Переклад Документів вимагав найвищого рівня професіоналізму», – наголосив він.
Наукова редакція нового українського перекладу Документів ІІ Ватиканського собору була здійснена викладачем Українського Католицького Університету Михайлом Петровичем. Водночас до редакції кожного окремого документу збірника було залучено спеціалістів з окремих богословських дисциплін.
«Ми зробили все, що було в наших силах, щоб документи були перекладені належним чином, розуміючи всю відповідальність цієї праці. Я дуже радий, що ми зробили черговий крок до дуже потрібного осмислення і засвоєння документів ІІ Ватиканського собору. Їхнє значення не втратилось, незважаючи, що від часу їх виходу в світ минуло 50 років. Часом вражає наскільки актуальними вони є сьогодні», – підсумував Мирослав Маринович.
У другій частині презентації своїми думками з приводу нового перекладу Документів поділились: перекладач Ростислав Паранько, один із богословських редакторів збірника о. Василь Рудейко, літературний редактор Люба Маринович та директор видавництва «Свічадо», яке взяло на себе витрати з видання збірника, Богдан Трояновський.