Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького та Свято-Іванівська Лавра Студійського Уставу УГКЦ запрошують 7 липня на відзначення 90-ліття від часу освячення церкви Премудрості Божої (зі с. Кривка, 1763 р.). Урочиста програма розпочнеться о 10.00 з святкової Літургії.
Про це повідомляє Galinfo.
В життєписі Музею 7 липня 1931 року є важливою датою. Саме у цей час, на свято Івана-Хрестителя, у Свято-Іванівській Лаврі урочисто було освячено церкву Премудрости Божої – монастирський храм, який згодом став першим об’єктом музею просто неба і пам’яткою архітектури національного значення.
Давня, майже 170-річна церква, постала на одному з пагорбів Знесіння у 1930 році. Її перевезли з с. Кривки на Турківщині, де церква св. Миколая понад півтора віку була духовним домом для місцевих. На початку 20 століття прихожан більшало й маленька церковця уже не могла вмістити усіх селян, тому громада вирішила збудувати нову, просторішу, а стару – розібрати. Місцевий парох, Маркелій Куновський, бажаючи зберегти пам'ятку, звернувся до мистецтвознавця Михайла Драгана за порадою і допомогою наприкінці 1920-х років.
Нещодавно заснований на узгір’ях Знесіння Монастир Свято-Іванівської Лаври якраз потребував каплиці-церковці для своїх духовних потреб й ігумен Климентій, відмовившись від ідеї будувати новий храм, вирішив перенести сюди якусь давню церкву. Вибір упав на церкву зі с. Кривки – яку порадив Михайло Драган.
Отож у 1930 році коштом Митрополита Андрея Шептицького, стараннями директора Національного музею у Львові Іларіона Свєнціцького та мистецтвознавця Михайла Драгана церкву св. Миколая перевезли до Львова на територію Свято-Іванівської Лаври. Керував процесом перевезення, перебудови і реставрації Михайло Драган.
Посвячення церкви зі с. Кривки справді стало непересічною подією для українського Львова. Тут був присутнім особисто митрополит Шептицький. Церква була присвячена Софії - Святій Премудрості Божій. За словами Митрополита – щоб підкреслити традицію, що сягала давніх княжих часів.
Після завершення Другої світової війни та встановлення радянської влади Монастир був змушений згорнути свою діяльність. Проте представники львівської інтелігенції вже з кінця 40-х років розпочали усіляко пропагувати ідею створення музею просто неба на Знесінні. Численні листи до партійних функціонерів, десятки аргументів щодо унікальности пам’ятки народної архітектури та важливості її збереження спрацювали лише через 20 з лишком років – у 1966-му розпочав свою роботу відділ народного будівництва при Музеї етнографії і храм зі с. Кривки став першим його музеєфікованим об’єктом.
Таким чином, будучи порятованою вдруге, церква й сама стала рятівницею культурної спадщини, бо ж саме від музеєфікації «Кривки» розпочалося формування скансену і розбудова його експозиції.
Митрополит Андрей, Климентій Шептицький, Іларіон Свєнціцький, Михайло Драган і ще багато-багато духовних і світських осіб свого часу дали добрий імпульс надважливій справі – втримати тяглість національної і духовної традиції та зберегти для нащадків унікальні пам’ятки архітектури і мистецтва. Адже ми можемо, як писала газета «Діло» 7 липня 1931 року, «сміло гордитися і перед своїми, і перед чужими» тим, що маємо.