До Погінського монастиря отців-василіян, відомого давньою історією відпустового місця, традиційно, в першу неділю місяця зійшлися прочани. Протягом року тут відбуваються прощі до обителі і чудотворної ікони Богородиці.
Проща, яка відбулася цього разу 7 березня, була присвячена ювілею об’явлення чудотворної ікони Погінської Богородиці. Хоча ніяких особливих урочистостей не організовувалося через карантинні обмеження і чимало бажаючих не змогли сюди потрапити - були богослужіння і Хресна дорога, які також традиційно проводяться тут кожної першої неділі місяця. Але цього разу під час відправ отці згадували історію Погінської святині і розповідали про різноманітні свідчення зцілень, з якими зверталися тисячі прочан до Богородиці протягом усієї її історії. Про це РІСУ повідомила Наталія Палій.
Загалом, 2021 рік є важливим для Погінської обителі, бо означився декількома важливими ювілеями.
«28 лютого 2001 року, тобто 20 років тому, була віднайдена ікона Погінської Богородиці, - розповідає ігумен Погінського монастиря отців-василіян отець Роман Мельник. - Цей ювілей ми вирішили символічно відзначити в першу неділю березня і подякувати Пресвятій Богородиці за ті ласки, якими вона обдаровує тих прочан, які приходять до неї протягом цих двадцяти років. Часто до мене звертаються приїжджі: «Отче, а де є той чудотворний образ, бо ми чули про ті ласки, які через нього можна отримати». Чимало вже тих, хто дякує Богородиці Погінській за те, що випросив ще багато років тому. Чуда, до слова, продовжуються і сьогодні. Можливо не про все можемо дізнатися, але люди не припиняють сюди приходити».
«Цей рік означився для мене цілою низкою ювілеїв – сорок років тому прийшов до монастиря, тридцять років тому – до Погоні. Тоді також почалися пошуки ікони, яка була достатньо відомою в Покутському краї, - ділиться отець Никодим Гуралюк, багаторічний ігумен Погінського монастиря. – Віднайшлася вона двадцять років тому – 2001 року. Важливо, що саме в той рік Україну відвідав Папа Римський Іван Павло ІІ. Коли я відправляв Хресну Дорогу то випадково виставив ікону Богородиці в церкві, взявши її зі старого бічного вівтаря, який після знищення нашого храму радянськими енкаведистами вдалося переховати в церкві в Пшеничниках. В час відправи раптово почув голос – «ти мене шукаєш – а я тут». Почав придивлятися до образа і далі чую – «дивися на рани – це рани від цвяхів, якими були прибиті корони». Згодом чую – «дивися на рани – це рани від цвяхів, якими були прибиті шати». Дійсно – бачу є рани від цвяхів і також від енкаведистських куль. Історію про те, як загарбники стріляли по образах в церкві розповідали свідки. Отже – переживання мої годі описати. Я, звичайно, звернувся до фахівців і вони підтвердили – це оригінал чудотворної ікони Погінської Богородиці».
І це ще не всі цьогорічні ювілеї обителі - двадцять п’ять років минуло в лютому також, як копія ікони Погінської Богородиці була перенесена з Делятина - з помешкання родини Бачинських, які зберегли її на прохання єпископа Григорія Балагурака. Історія копії теж непроста, оскільки доля єпископа є трагічною – він помер на засланні, а ікону встиг передати родині парафіян греко-католиків з проханням зберегти до його повернення, або для того, хто захоче забрати її до храму в Погоні.
Отець Никодим Гуралюк розшукав родину, яка переїхала з Івано-Франківська і переконав повернути образ до обителі, думаючи, що віднайшов оригінал. Але експерти заперечили автентичність образу.
Лише через п’ять років оригінальна чудотворна ікона Погінської Богородиці 16-17 століття повернулася до своїх вірних назавжди, щоб допомагати їм свідчити справжні чуда зцілення та отримання бажаних ласк.