Чергова річниця Хрещення Русі – України відбулася в атмосфері посилення гібридної війни. Москва загострює міжконфесійні протистояння, виводячи у час пандемії тисячі людей на політичні маніфестації. Сам Путін погрожує Україні далеко не небесними карами за порушення домінування Московського патріархату. Тим часом Російська Православна Церква в Україні, яка в порушення українських законів працює під назвою “УПЦ Московського Патріархату”, як і сім років тому є інструментом російської гібридної агресії.
Про це йдеться у матеріалі “24 каналу”.
Від початку війни клірики Московського Патріархату діяли в тісній співпраці з агресором. Під час окупації Криму священники намовляли українських військових складати зброю, а інакше “будуть прокляті”.
З початком бойових дій на Сході московські священики переховували у своїх монастирях, зокрема у Святогорській Лаврі, бойовиків, зброю. Про що є дуже багато свідчень.
Серед основних функцій священиків Московського Патріархату у гібридній війні проти України експерти називають:
Зрештою саме участь російського духовенства під прикриттям Московського Патріархату у гібридній війні на боці агресора дала поштовх до здобуття автокефалії Православної Церкви України, зазначають експерти. А от політичної волі назавжди розв’язати проблему РПЦ в Україні не було як у попереднього президента, так і в чинного.
Відтак у Владіміра Путіна і досі під рукою розгалужена всеукраїнська розвідувально-диверсійна структура – УПЦ МП, а з нею і плани з захоплення Південного Сходу України.
Американські аналітики та військові експерти говорять, що російського окупанта можна зупинити тільки на річці Дніпро. Лівобережна Україна далі перебуває під загрозою, тому що Путін і його військові стратеги марять тим, щоб зробити сухопутне сполучення окупованого Криму з РФ, – розповів релігійний експерт, політолог Андрій Ковальов.
У зоні найбільшої небезпеки одразу 3 українські області, які межують з окупованими територіями:
Тут досі працюють аж сім єпархій РПЦ в Україні. У кожній з областей РПЦ має потужне лобі в органах місцевого самоврядування. При кожній з єпархій – бойові угруповання, які камуфлюються під громадські організації і надають силову підтримку російській церкві.
Авторка книги “Московський Патріархат в Україні: анатомія зради” Тетяна Деркач відзначила, МП збирав роками навколо себе різні парамілітарні, козачі організації, пов’язані з ветеранами МВС та Афганістану. Тобто все, що пов’язано з силовим органами.
“Ми прекрасно знаємо, що при кожній подібній установі були свої каплички московського патріархату. І зрозуміло, що це було не просто так”, – підкреслила вона.
Силову підтримку Харківській єпархії УПЦ МП надавав бійцівський клуб “Оплот”. З початком війни він організувався в однойменний батальйон – структурний підрозділ армії терористів “ДНР”. “Оплоту” Харкові давно немає, але лишилися проросійські організації, всілякі союзи радянських офіцерів, чию діяльність координує місцева єпархія УПЦ.
Аж до своєї смерті підтримував РПЦ в Харкові міський голова Геннадій Кернес, якому сприяв і Порошенко, і Зеленський.
Схожа ситуація і в Запоріжжі. Там так само закривали й закривають очі на антиукраїнську діяльність місцевої єпархії РПЦ та її владики – Луки. Митрополиту пробачили виголошення анафеми настоятелю ПЦУ митрополиту Епіфанію, медійну атаку на Вселенського Патріарха Варфоломія, якого Лука назвав “апостолом сатани і вірнопідданим диявола”.
Не розв’язана й проблема абсолютно проросійської біляцерковної організації Радомір”, відомої в Запоріжжі як “бойове крило” Запорізької єпархії УПЦ МП. Координує бойовиків безпосередньо митрополит Лука. У 2018 році під час обшуків на базі “Радоміра” силовики вилучили незареєстровану зброю та навіть відзнаки від Міністерства оборони Російської Федерації.
Але навіть після таких доказів ніхто не заборонив роботу організації. Відтак вже зараз зрозуміло, загроза повторення 2014 року в Запоріжжі точно нікуди й не зникла.
Тут була дуже висока загроза створення “ЗНР”. Тому що стратегічно була необхідна ця область. І ми досі знаємо, що є напруга над цим сухопутним проходом до Криму. Це Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь і на Херсонщину. Щоб був вихід до Криму, – наголосив керуючий Запорізькою єпархією ПЦУ Фотій (Давиденко).
Зовсім інша ситуація в Дніпрі. Тут так само клірики московського патріархату виступали проти Євромайдану, координували роботу проросійських організацій та силової структури “Катеринославської козацької округи”. Але у 2015 році місто очолив представник проукраїнського “Блоку Петра Порошенка” Борис Філатов.
Ніхто не знав, де він перебував до початку Революції Гідності, але на патріотичній риториці осідлав місто-мільйонник. Здавалося, проросійські сили ніколи вже не отримають другого шансу в Дніпрі. Та як виявилося, Філатов – давній парафіянин московського патріархату, з відзнакою від самого патріарха Кіріла, яку він отримав у 2010 році.
“У Дніпрі ні для кого не секрет, що пан Філатов є старостою приходу московської церкви. Тому, звісно, він з ними підтримує дуже тісні зв’язки, все робить саме для московської церкви. І навпаки – проти української церкви в Дніпрі”, – зауважив дніпровський активіст Геннадій Бутенко.
Зараз Філатов демонстративно відмежовується від свого церковного минулого. Намагається підчистити будь-які згадки про відзнаки від Кіріла, розповідають у Дніпрі. Але мер-патріот і досі в тісному контакті з російською церквою.
Коли в неділю збиралися люди, то попи московської церкви проводили серед вірян роботу роз’яснювальну. Не публічно, десь так в тих, щоб вони підтримували Філатова, бо це правильна людина, правильний кандидат в мери, – повідомив Бутенко.
Зараз Російська православна церква у Дніпрі має потужні позиції, як і 10 років тому. Проросійські організації ніхто не розпустив і не переслідує. Зачаїлись, але завжди готові і козачки з “Катеринославської козацької округи”. Які, за інформацією ЗМІ, тепер мають потужного партнера – охоронну компанію “Леон”. Власник якої – Михайло Кошляк, депутат обласної ради від ОПЗЖ та давній бізнес-партнер самого Філатова й Геннадія Корбана.
У кожному з трьох регіонів зберігається небезпека повторення 2014 року. Бо РПЦ має такі ж сильні позиції, а підігрують їй керівники обласних центрів та областей. Тим часом керівництву держави варто пам’ятати, що Російська православна церква в Україні – єдина дієва структура для Москви, яка залишилася після початку російсько-української війни.
І демонстративне ігнорування сигналів з прифронтових регіонів може коштувати державі як власних територій, так і загальної безпекової кризи.