«Освячення дому Божого має, зрештою, одну основоположну мету — це ви!», — сказав митрополит Борис до парафіян під час проповіді. «Щоб ви були у домі Божому, щоб запрошували інших, щоб вона була наповнена вщерть. Щоб ви усвідомлювали, що ваше духовне життя полягає в тому, щоб жити вільно, як сини і дочки Господа в Його домі».
Він наголосив, що благословення храму — це лише знак, лише початок, а насамперед, це покликання до місії. Архиєпископ попросив парафіян уникати спокуси розслабитися після досягнень, а брати на себе відповідальність стати місіонерами. «Діліться тим, що ви бачите, чуєте і відчуваєте», — сказав він, зазначивши, що церква — це не будівля.
«Коли ми молилися кілька місяців на парковці з наметом над вівтарем, у спеку та в холод, і ми не були менше Церквою, ніж сьогодні. Церква — це не будівля; це всі ми, свята еклесія, покликані Христом бути царським народом, священицьким народом і пророчим народом», — підтвердив у своєму слові о. Роберт.
Голоси парафіян
Елізабет Воллес: «Парафія Святих Йоакима і Анни — це парафіяльна РОДИНА в прямому сенсі цього слова. Кожного члена, від найстаршого до найменшої дитини, цінують, бачать, називають по імені та запрошують приєднатися до молитви, спільноти, праці, радості та часом терпінь. Парафія — це сім’я, яку Бог об’єднав через прекрасну Божественну Літургію, соборний спів і участь. Спільнота сумує та молиться разом у часи трагічної особистої втрати. Ми разом у свята. І у неділю. Ми святкуємо життя разом».
Девід Уоллес: «Після багатьох років в орендованій каплиці та місяців поза нею, Господь вирішив, що настав час для нас мати постійний дім, місце, щоб зустрітися з Ним у молитві та Літургії, через ікони, спів та ладан, через священне миро та освячену воду, а особливо через Його розбите Тіло і пролиту Кров. Будівлю нашої церкви символічно омили та помазали, щоб вона могла стати належним домом для перебування Святого Духа, справжнім храмом і іконою Воплочення, де ми можемо знайти спокій серед випробувань життя та дім.… Я молюся, щоб наш прекрасний храм, наш духовний дім, міг бути світочем і закликати всіх знайти місце відпочинку, миру, зцілення та радості в Господі Ісусі».
Діксі та Кріс Лейн: «Наша родина є католиками латинського обряду (парафіяни св. Івана Хрестителя), які також є сусідами парафії святих Йоакима та Анни. Ця церква стала великим благословенням для нашої родини. Отець Роберт та уся громада завжди радісні і привітні, коли ми приходимо на Літургії та беремо участь у заходах на парафії, і ми почуваємося як вдома. Наша сім’я радіє не лише справжньою Присутністю тут, у нашій дільниці, але й можливістю бути корисними для цієї чудової спільноти».