Виставка Моргілевського — це не просто фотографії старовинних будівель. Це свідчення про наукові зв'язки між Києвом і Константинополем та про те, як українські вчені на початку XX століття вписували нашу культурну спадщину у світовий контекст.
Про це повідомляє Національний заповідник «Софія Київська».
В експозиції найбільше світлин присвячено трьом церквам: церкві Христа Спасителя в Полях (XI ст.), відомій як монастир Хора (мечеть Каріє-джамі) — 33 фотографії; церкві монастиря Ліпса (X ст., нині мечеть Фенарі Іса) — 35 фотографій; церкві Христа Пантепопта («Всевидячого», XI ст., мечеть Ескі Емарет) — 29 фотографій.
Виставку доповнюють документи з фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, книги з особистої бібліотеки Моргілевського з його автографами й дарчими написами, а також артефакти візантійського періоду з колекції заповідника.
Окремий відеоряд присвячено живописним роботам 1920-х років, створеним художниками українського походження, які після більшовицького перевороту 1917 року емігрували до Стамбула. Серед представлених авторів — Олекса Грищенко, Дмитро Ізмайлович, Володимир Кадулін та інші.
За словми організаторів, Виставка Моргілевського — більше ніж добірка фотографій старовинних споруд. Це свідчення наукових зв’язків між Києвом і Константинополем та приклад того, як українські науковці на початку XX століття виводили нашу культурну спадщину на міжнародний рівень. У часи війни такі експозиції нагадують, що українська наукова традиція має глибокі корені, а «Софія Київська» залишалася одним із центрів, навколо яких формувалась ця думка. Відвідати виставку можна до 19 травня.
Іполит Моргілевський (1889–1942) — професор, інженер-технолог і дослідник пам’яток архітектури. Значну частину наукової діяльності він присвятив вивченню Софії Київської та входив до кола дослідників, які працювали над тим, щоби інтегрувати Святу Софію в загальноєвропейський науковий контекст.
Поряд із цим Моргілевський досліджував візантійську архітектуру Константинополя (сучасного Стамбула). Він робив фотографії середньовічних храмів, що після завоювання Османською імперією перетворилися на мечеті, але зберегли первісну візантійську конструкцію. Ці знімки стали цінним науковим джерелом і нині зберігаються у фондовому відділі заповідника.