Це було перше в історії району спільне богослужіння православних та греко-католицьких священиків.
Свого часу Сатанів був прикордонним містом, а тому постійно піддавався татарським та турецьким нападам. Коли ворог підходив до стін міста представники усіх сатанівських громад виходили до бійниць обороняти свій рідний дім. Про ті неспокійні часи й досі нагадують руїни замку (XIV-XVIII ст.), Свято-Троїцький монастир, який відрізняється від фортеці хіба що хрестами на вежах та, вже згадана міська брама — її звели ще XV-XVI ст. і значно поновили на початку XVIII (брама зазнала значних пошкоджень під час турецького штурму у квітні 1676 р.).
Невеличкий замок нагадує навіть єврейська синагога оборонного типу (XVI ст.). Колись на її даху стояла гарматна батарея, а сама вона була важливим вузлом загальноміської оборони. Про ті буремні роки є й німе свідчення на старому єврейському цвинтарі. На одному з надгробків XVII зазначено, що похований загинув у брамі міста під час битви з «тугаримами» (тобто турками).
Ідея встановити пам’ятний знак народилася в середовищі місцевих краєзнавців. Профінансувати проект та взяти на себе організаційні клопоти погодився місцевий бізнесмен та краєзнавець В’ячеслав Косик. Ініціативу підтримала Городоцька райдержадміністрація.
В церемонії відкриття пам’ятного знаку взяли участь мешканці селища, представники місцевої влади, польських та єврейських національно-культурних товариств, представники різних Церков, іноземні дипломати.
«Просто чудово, що перший в Україні спільний пам’ятник українцям, полякам та євреям, які спільно боронили рідний край з’явився саме на Городоччині – каже Олександр Воротний, голова Городоцької районної ради. — Саме подоляни дали приклад усім, що минуле може не лише роз’єднувати, але й об’єднувати. Лише об’єднавшись можна рухатись у майбутнє».
«Звичайно, цей пам’ятник простенький та скромний, — продовжує думку Олег Федоров, – керівник відділу культури та туризму Городоцької РДА і один із ініціаторів встановлення пам’ятного знаку, — але його моральне та етичне значення безцінне. У цьому сенсі він набагато дорожчий і цінніший за деякі помпезні монументи, відлиті з бронзи. Згадайте як зіштовхнуло суспільство встановлення пам’ятника цариці Катерині в Одесі, які були конфлікти. Люди, навіть билися. Наш пам’ятник, навпаки, сприяє порозумінню та міжнаціональній злагоді».
Об’єднавче значення пам’ятника проявилося вже під час урочистого відкриття. Поминальні молитви за загиблими захисниками Сатанова прочитали християнські священики та габай (член ради синагоги) Хмельницької синагоги. Це було перше в історії району спільне богослужіння православних та греко-католицьких священиків.
«Мені здається, що найбільша трагедія, яка торкнулася наших трьох народів – польського, українського та єврейського – це знищення їх спільноти, – вважає Генрік Літвін, Надзвичайний та повноважний посол Польщі в Україні (його листа зачитав ІІ секретар Посольства Броніслав Жешотарскі), — що спиралася на добросусідстві, співпраці, толерантності та дружбі. Історичні катаклізми, що торкнулися наших народів, призвели до того, що нерідко наперед висувалися відмінності, що нас розподіляли, прикриваючи те, що нас з’єднувало та з’єднує…»
«Для мене це не просто один із пам’ятників Сатанова – каже протоєрей Володимир Наглій, УПЦ, — цей знак має пряме відношення і до Свято-Троїцького монастиря, у храмі якого я служу. Укріплення нашого монастиря входили в систему оборони міста, буди його форпостом. Я молився не лише за православними оборонцями Сатанова, але й за ченцями нашого монастиря, які теж, коли було потрібно, брали до рук зброю».
«Сьогоднішня подія має надзвичайно важливе та повчальне значення для нашої молоді, — вважає Аба Калінер, габай Хмельницкої синагоги та ветеран Вітчизняної війни, — вона є нагадуванням усім про спільний подвиг наших предків, які захищали рідну Україну».