Книга надрукована у видавництві «Лілея НВ», серії «Моє місто» за фінансової підтримки УГКЦ і сприяння отця Юрія Новицького, настоятеля собору Святого Воскресіння Івано-Франківська. За сприяння митрополита Івано-Франківського Володимира Війтишина велися всі наукові дослідження, які передували її випуску.
Книга надрукована у видавництві «Лілея НВ», серії «Моє місто» за фінансової підтримки УГКЦ і сприяння отця Юрія Новицького, настоятеля собору Святого Воскресіння Івано-Франківська. За сприяння митрополита Івано-Франківського Володимира Війтишина велися всі наукові дослідження, які передували її випуску.
Видання присвячене давнім українським церквам Івано-Франківська (кол. Станіславова): це перша міська церква Святого Воскресіння і Введення, церква святого Миколая та церква Успення Пресвятої Богородиці.
«Написання книжки почалося з того, що у 2012 році виявили наріжний камінь під час реставрації престолу у Івано-Франківському кафедральному соборі Святого Воскресіння, – розповідає автор завідувач відділу археології Івано-Франківського краєзнавчого музею Марія Вуянко. – На ньому була викарбувана інформація, що він є наріжним каменем першої української церкви Станіславова Святого Воскресіння і Введення. Виникло запитання – чому окрім титулу Воскресення був згаданий титул Введення? Питань виникло ще багато. І ми розпочали роботу над їх дослідженнями. Працюючи у львівських архівах з візитаціями 1740-1755-х років, з’ясували, що у церкві містилася каплиця Введення. Тому і два титули, які були предметом полеміки науковців починаючи з 19 століття. Загалом, наші дослідження розв’язали чимало питань».
Отже, за словами авторки, книга «Давні українські храми Івано-Франківська XVII-XVIII ст.» написана на основі першоджерел – наріжного каменю, Привілею Андрія Потоцького 1658 року, який надав українській громаді право будівництва храму, срібної чаші, датованої 1674 роком, на якій було викарбовано, що вона подарована Введенській церкві – капличці.
Окрім міської церкви Станіславова , у книзі згадують ще дві приміські – святого Миколая, про яку було відомо лише те, що до 1755 року вона не збереглася та церква Успення Пресвятої Богородиці 1740 року.
«Отже, починаючи з наріжного каменю, про який ми планували написати і закінчуючи історією церков у результаті ми отримали книгу, – каже Марія Вуянко. – Прикарпатський архітектор Зеновій Соколовський зобразив реконструкцію храму Воскресення і Введення. Це був великий п’ятикупольний дерев’яний храм. Два інших храми теж можна відтворити згідно описів, які маємо. Храми були дерев’яні, тому, на жаль, не збереглися саме тому навколо них виникає багато полеміки. Але ми все ж змогли дослідити їх широку, кількасот літню історію».