7 квітня в Українській Греко-Католицькій Церкві, враз із святкуванням Благовіщення Пресвятої Богородиці, впродовж декількох останніх років традиційно використовується як добра нагода для складання Богові подяки за дар життя.
"До слів благодарення за Хліб і Чашу Євхаристії в контексті літургійного служіння ми додаємо слова вдячності за наше існування в цьому світі: Бог не тільки покликав нас до вічності, створивши нашу безсмертну душу, але й подбав про те, щоби частина цієї нашої вічності отримала можливість стати щасливо зреалізованою нами в умовах нашого земного існування.
Зазвичай, ми, живучі дійсністю цього світу, присвячуємо цей день особливій згадці про всіх ненароджених від віку – тих, хто тільки зачавшись у материнській утробі, силою незбагненних для людського розуму обставин або внаслідок злої волі обравших долю вбивць замість дослухатись голосу Божого покликання до земного батьківства, так і не змогли побачити світла цього світу.
Їх доля аж ніяк не є трагічною, адже смерть – аж ніяк не справжня дійсність, а тільки частина вічного життя кожної людини. І кожний із нас, в силу гріха наших Прародичів, мав, має і матиме частку в цій трагічній миті людського буття.
Вона, однак, є страшним свідченням тлінності світу, який не хоче прийняти великих знаків Божого благовоління над нами і не покладає жодного уповання на дію Божого Промислу.
Забувши, що прийняття Благої Вісті про спасіння починається з визнання кожною людиною справжньої потреби цього спасіння, тобто усвідомлення власної гріховності, світ став нечулим на слово і дійсність Благовіщення.
Але Боже Слово ніколи не перетворюється на безмовну німоту. Продовжуючи промовляти до наших сердець, Бог вільно користає зі свого творіння, достосовуючи своє слово до актуальних потреб моменту. Парадоксально, але Його останнє слово, мовлене не через людину чи ангела, але через чи не найнікчемніше Своє творіння – коронавірус, – таки змусило увесь світ застановитися над цінністю людського життя.
Тому наша молитва сьогодні скерована на те, щоби ці негативні переживання нинішнього моменту могли бути перетворені Богом у нашій свідомості, бажаннях, словах і ділах на справжній, щирий і непідробний вияв нашого спільного навернення у прийнятті Божої волі і Божої любові", - йдеться у повідомленні Департаменту інформації УГКЦ.