Міжнародна конференція “Релігія і освіта: історичний і сучасний контекст взаємовідносин” пам’яті релігієзнавця Наталії Гаврилової триває у Тернополі.
“Ми — історики, і добре знаємо, що релігія та освіта між собою завжди комунікували. Освіта розвивалася у Церкві. Достатньо згадати Києво-Могилянську академію, братські школи… Тоталітарний період зруйнував ці відносини і після нього постало завдання усе корелювати”, — зазначила у вступній промові доктор історичних наук і одна із співорганізаторів наукової події Елла Бистрицька.
Справді, за словами релігієзнавця, після тоталітаризму виник запит на підготовку фахівців у галузі освіти в самій Церкві. Він особливо відчутний з огляду на те, що саме Церкві, а не політичним інститутам, українці у сучасний період довіряють найбільше. З іншої сторони, світська наука отримала значний заідеологізований спадок, — каже Е. Бистрицька.
“Наша держава поки не визнає духовну освіту, але духовні навчальні заклади існують. І їхні випускники не отримують того соціального забезпечення, що випускники світських закладів. Також Церкви хочуть навчати дітей і є бажання батьків віддавати дітей у ці (опікувані Церквою — прим. ред.) школи. Питання — як усе це узгодити?”, — продовжує Е. Бистрицька.
Відтак науковці зібралися, аби проаналізувати цю глобальну і поки невирішену для України проблему — співвідношення релігії та освіти. Та перш ніж перейти до виступів, усі вшанували світлу пам’ять співробітниці Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України Наталії Гаврилової. 31-річний науковець, кандидат філософських наук, трагічно загинула 22 січня цього року — днями минає 40 днів від цієї втрати. Причому Наталія Гаврилова — випускниця історичного факультету Тернопільського національного педуніверситету, де проходить конференція.
На конференцію приїхала й родина Н. Гаврилової із містечка Козова, що на Тернопільщині.
“Представляючи науку, Наталя завжди пам’ятала, що вона з Козової, з Тернопільщини, з України. Представляючи нас закордоном, вона завжди робила так, щоб нас сприйняли як гідний народ … Тож ми кинули клик: “Хто пам’ятає Наталю? — Відгукніться!” І у тій програмці, яку ми підготували — 70 людей. Їх було б більше, але ми змушені були припинити брати заявки”, — зауважує доктор філософських наук Людмила Филипович.
Загалом у програмі конференції — два пленарних і три секційних засідання. Усі подані доповіді планують видати в окремому науковому збірнику.