Передати Тернопільсько-Зборівській митрополії УГКЦ приміщення колишнього домініканського монастиря в історичному центрі Тернополя обласна влада планує вже цього року. Будівлю пам'ятки з радянських часів використовує Тернопільський обласний державний архів, але для нього обіцяють добудувати новий корпус.
“Архів буде завершений цього року. Він уже “бородатий”, бо будується майже 20 років. Та необхідні кошти — 17 мільйонів гривень — передбачили у бюджеті держави на цей рік. Це уже пройшло відповідною стрічкою. Приміщення монастиря віддадуть Церкві”, — повідомив голова Тернопільської облдержадміністрації Валентин Хоптян.
У Тернопільсько-Зборівській митрополії УГКЦ про рішення влади знають. Відомо навіть, що саме розмістять у цих будівлях, які факчтино є невід'ємною частиною архітектурного комплексу катедрального собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ.
А от, наприклад, окрему архиєпархіальну чи митрополичу бібліотеку відкривати у колишньому монастирі поки немає потреби, пояснює він.
До слова, УГКЦ у цьому випадку аж ніяк не отримує від держави подарунок.
“Церква чекає від 1993 року, коли уклала відповідну угоду з державою і проплатила приблизно 50 тисяч доларів США. Це була дуже значна сума, адже тоді квартира, наприклад, коштувала 2000 доларів”, — каже отець А. Романків.
Перейнявши пам'ятку, митрополія планує оновити її, адже навіть система водовідведення та каналізації у ній, як відзначає протосинкел, потребує ремонту. Облагородять і внутрішній італійський дворик.
Домініканський монастир у Тернополі заснував разом із костелом Йосиф Потоцький. Архітектурний комплекс звели протягом 1749-79 рр. за проектом А. Мошинського. На утримання монахів фундатор записав прибутки села Стегниківці, що неподалік міста, але за умови, що в обителі буде не менше 12 ченців. Із 1772 р. у монастирі розмістили адмінустанови Тернопільської округи. Протягом 1820-1848 рр. його у домініканців орендували отці-єзуїти, що організували у Тернополі першу гімназію. Після тимчасового скасування Товариства Ісуса в Австрії, будівлі використовували римо-католицька парафія та влада. У 1903 р. повернулися домініканці. У 1918, 1939 і 1944 рр. пам'ятка зазнавала руйнувань — в останньому випадку — нищівних. Після завершення війни у монастирі розташували архів.