Герої Майдану, учасники Революції гідності вийшли на Майдан у Києві не для того, щоб брати, а для того, щоб дати – дати свідоцтво і навіть своє життя задля гідності і свободи майбутніх поколінь.
Про це сказав Патріарх Святослав, Глава Української Греко-Католицької Церкви, під час проповіді у свято Архистратига Михаїла, повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Предстоятель відзначив, що Михаїл є особливим покровителем нашої столиці – міста Києва, особливим покровителем також нашого війська. «Небесне воїнство опікується українським воїнством, яке захищає мир, добробут, свободу і незалежність нашої України», – наголосив він.
Блаженніший Святослав також відзначив, що сьогодні ми святкуємо особливий день – День гідності і свободи. «Сьогодні ми в особливий спосіб, – сказав він, – вдивляємося у героїв Небесної сотні, у тих, які своїм життям і своєю смертю засвідчили перемогу добра над злом. Небесна сотня є своєрідною іконою того собору Архистратига Михаїла і небесних сил безтілесних в нашій земній історії».
За його словами, Небесна сотня, Революція гідності стала певним поворотним моментом у відкритті гідності людини, гідності громадянина України, Української Держави.
Глава Церкви вважає, що герої Небесної сотні виставили певний морально-етичний еталон для виміру добра, яке ми хочемо вчинити для нашого народу, моральний еталон, яким ми вимірюємо вчинки кожної влади, яка сьогодні діє в Україні.
«У чому полягає цей еталон, цей голос добра, голос небесного воїнства через свідоцтво і смерть Героїв Небесної сотні? Ми часто бачимо, що коли хтось приходить до влади – приходить щоби брати, щоби скористатися для свого власного добра і потреби, приходить, щоби лобіювати свої приватні інтереси чи якоїсь політичної чи приватної групи», – сказав першоєрарх.
«Свобода є справді тоді, – переконує він, – коли людина чинить добро. Ми відчуваємо, що гідність справді може бути революцією. Слухаючи сьогодні добру новину про перемогу добра над злом, добру новину про вічну вартість Революції гідності, про свідоцтво Небесної сотні, ми починаємо розуміти, що, вдивляючись у сьогоднішнє життя, коли бачимо ницість, гріх, біду, розгубленість людини, хочеться плакати. Але коли підносимо очі вгору, як запрошує Церква, і вдивляємося в Божу любов і Боже милосердя, хочеться радіти, радіти Духом Святим».