Засідання міжнародної дискусії «Перспективи євродіалогу в міграційній сфері: роль Церкви» відбулося 24 вересня в ЛНУ ім. І. Франка. У ньому взяв участь і єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ владика Йосиф (Мілян).
«Досі наше душпастирство базувалося, якщо так можна висловитися, на принципі існування "канонічної території", тобто предметом зацікавлення священика були люди, які проживали на чітко окресленій території. На практиці, усе душпастирство зосереджувалося на людях, які приходили до храму. Сьогодні реальність спонукає нас будувати живу Церкву, тобто таку, основою якої є люди, розсіяні по цілому світі. Це – позитивний виклик для нашої Церкви", — заявив владика.
Він зазначив, що згідно з даними Державного інституту статистики, впродовж останніх трьох років з України виїхало близько 1,5 млн людей, причому 60% із них становлять вихідці із західних областей України. «Коли взяти до уваги, що греко-католики у західних областях України – особливо в Івано-Франківській, Тернопільській та Львівській – становлять більшість, а усіх греко-католиків у світі є понад 5 млн, то можемо не без підстав припустити, що 1/3 всіх вірних УГКЦ перебуває в еміграції», — зазначив єпископ.
Владика Йосиф також звернув увагу на соціально-правовий статус українських заробітчан за кордоном і способи – часто нелегальні – якими вони потрапляють до європейських країн. «Ці способи мені особисто нагадують шлях України в Європу: людина ставить перед собою мету потрапити в Європу, і на цьому шляху всі засоби виправдані», — сказав він, додавши, що основні проблеми емігрантів — це розпад їхніх сімей та правова незахищеність.
Проте, за поінформацією Zaxid.net, єпископ УГКЦ зазначив, що, на його думку, сама по собі еміграція не є негативним явищем, лише має певні негативні риси, яких треба позбуватися.
На важливості ролі Церкви у житті українських трудових мігрантів під час дискусії наголосила також кандидат соціологічних наук Інституту Народознавства України НАН України Оксана Іванкова-Стецюк. За її словами, участь у церковній спільноті не лише сприяє духовному зростанню заробітчан і комунікації між членами спільноти, а й допомагає українцям зберегти за кордоном свою ідентичність і формує для них сприятливе середовище для інтеграції у нове суспільство.
«Церковна громада є тим чинником, що перетворює гетто на діаспору. Вона є тим домом, де мігрант може знайти спокій і затишок», — зазначила науковець.