Архиєпископ Ігор (Ісіченко), керуючий Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (оновленої), в інтерв’ю для газети «Верховинські вісті» висловив свої думки щодо пошуку моделі міжцерковних взаємин в Україні.
На запитання журналіста, чи не сприятиме церковному хаосу в Україні перенос об’єднання УАПЦ з УПЦ КП на пізніший термін, архиєпископ Ігор відповів: "Треба ставити питання в іншому ракурсі. Насамперед замислімося: а чи не є те, що ви називаєте «хаосом у релігійному житті України» Божим Даром? Бо коли ми говоримо про Церкву, ми повинні пам’ятати, що її насправді провадить Христос – або це не Церква. Якщо ми діємо всупереч волі Христа, то годі сподіватися успіху будь-яких об’єднавчих проєктів".
При цьому він повторив раніше висловлену думку про УГКЦ як головного хранителя київської церковної традиції. "Не забуваймо, що єдина Церква, яка реально зберегла тяглість київської традиції – Греко-Католицька Церква. Адже православні церкви, які існують у нас, на жаль, пережили розрив традиції після 1686 р., коли наша Церква була підпорядкована Москві і почала інтенсивно асимілюватися. А Греко-Католицька Церква у замкненому середовищі Галичини, не розчиняючись у польському католицизмі, зуміла бережно плекати Київську помісну традицію. І з кінця XIX століття, значною мірою завдяки митрополитові Андреєві Шептицькому, ювілей якого зараз ми відзначаємо, вона почала повертати собі ті риси української ідентичності, яких ми всі потребуємо в Україні".
На думку владики Ігоря, це надзвичайно важливий чинник у формуванні української помісності. "Бо Помісна Церква незвідна до адміністративної єдности. Якщо творення церковної структури є самоціллю, то це марна справа. Якщо ж здорові частини кожної Церкви намагаються об’єднатися, аби творити здорове тіло нації, якого вона сьогодні потребує, отоді якраз і єдність Церкви буде забезпечено. Це тепер позиція всієї Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ: Помісна Церква неможлива без єднання із УГКЦ. Це позиція, яку визначив у квітні цього року наш єпархіальний собор. Тепер у нас іде поступовий, але цілеспрямований і продуктивний діалог із керівництвом УГКЦ. Ми маємо робочі групи, які співпрацюють між собою. Єпархіальна рада, яка відбулася на початку липня, підтвердила продуктивність цього шляху".
Також архиєпископ висловився щодо "галицького сепаратизму". За його словами, "Галицький сепаратизм виявлявся в окремі періоди і мав деструктивне значення для України. Якоюсь мірою феномен галицького сепаратизму ми бачимо в москвофільстві. Тепер москвофільство виглядає для нас кумедним і явищем минулого, але воно відображає дуже небезпечну тенденцію замикання в собі, локалізації ціннісних пріоритетів, ігнорування простору поза Галичиною. Такий підхід і сьогодні характерний окремих політиків, що розглядають «зазбручанську Україну» як тягар на ногах «проєвропейської» Галичини".
Архиєпископу Ігор (Ісіченку) сподобалася фраза колишнього глави УГКЦ Любомира (Гузара), який казав про "єресь галичанства"в Церкві. "Вона виявляється в намаганні підкреслити вищість західноукраїнської традиції, протиставити її Сходу і твердити, що Схід мало духовний, порівняно з Галичиною. Тільки дуже поверхова людина може не помічати, що часто справжні цінності ховаються за зовні непоказною оболонкою. Схід мусив ховатися зі своїм внутрішнім життям протягом довгих століть російської окупації. Потрясіння на кшталт Голодомору 1932-33 років, Геноцид, що розпочався після окупації нас червоними навчив нас тримати свій внутрішній світ під міцним замком і не демонструвати його чужим. Це все треба зрозуміти і допомогти східним українцям відкритися щирим ставленням до них", – зазначив керуючий Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (оновленої).