Карпатська Україна стала місцем, де наша нація вступила у нерівну боротьбу з нацизмом. Тут початок нашої перемоги над ним.
У Заклику Блаженнішого Святослава до духовенства і вірних УГКЦ та всіх людей доброї волі до молитви у День пам’яті 22 червня 2011 року Божого сказано: «Пам’ятаємо численних полеглих вояків Червоної армії, які першими прийняли удар нападника та які, нерідко кинуті напризволяще своїми командирами, безладно гинули на безкраїх просторах України».
Тут, на мій погляд, необхідно зробити суттєве уточнення. Ще до початку радянсько-німецької війни у червні 1941 року, на території сучасного Закарпаття відбулася історична подія, яка, з одного боку, прямо пов’язана із Другою світовою війною, а з другого – є яскравим свідченням і доказом героїчної боротьби українського народу за свою державність і проти нацистського панування.
Йдеться про битву на Красному Полі, що неподалік Хуста, де українці 15 березня 1939 року із зброєю в руках виступили проти регулярних частин Угорської армії, що на той час була союзником нацистської Німеччини. Іншими словами, «карпатські січовики», захищаючи державність Карпатської України, були одними з перших європейців, які вступили у безкомпромісну боротьбу з нацизмом.
Впродовж кількох днів «Карпатська Січ» тримала фронт. Але сили були нерівні й бій був програний. Українці втратили близько 200 убитими і понад 400 пораненими. Так розпочалася для України Друга світова війна.
Після поразки вцілілі підрозділи «Січі» відійшли в гори й продовжували партизанську війну. Окремі частини січовиків намагалися перейти у Галичину, але зустріли збройний опір поляків. Понад 600 січовиків загинули під перехресним вогнем на Верецькому перевалі. Аналогічна доля спіткала січовиків, які намагалися відступити у Румунію і Словаччину.
Мадяри жорстоко розправлялися із полоненими. Розстріли українців відбувалися в Хусті, Тячево, Солотвині. Дуже часто перед стратою січовиків катували, відрізуючи їм вуха та носи. Вмирали січовики гідно, по-геройськи з окликом «Слава Україні!». Лаконічну, але точну характеристику подвигу «Карпатської Січі» дав Олег Ольжич: «А цілій українській нації героїчна епопея Закарпаття є каменем віри і твердим заповітом: боротися і перемагати!».
Карпатська Україна стала місцем, де наша нація вступила у нерівну боротьбу з нацизмом. Тут початок нашої перемоги над ним.
Вічна пам'ять героям!
Богдан Червак,
парафіянин Церкви Святого Миколая Чудотворця
на Аскольдовій Могилі