Україні потрібне об’єднання зусиль Церков і їхня щоденна робота із всіма інституціями, які будуть регулювати питання свободи совісті, - Олександр Саган

«Щоб розпочати діалог на рівних із теперішньою владою, Церкви в Україні повинні змінити нинішню філософію взаємодії із зовнішнім світом і стати відкритішими та комунікативнішими. Це найважливіший крок до європейської системи цінностей як цих Церков, так і суспільства загалом», – зазначив професор Олександр Саган у своїй доповіді на Круглому столі «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин» в Києві 8 лютого 2011 року.

Проаналізувавши ситуацію із забезпеченням громадянам України їхнього права на свободу совісті, професор Саган окреслив заходи, потрібні для вдосконалення державно-конфесійних і міжконфесійних стосунків в Україні. Серед іншого він назвав відновлення діяльності державного органу з регулювання державно-церковних взаємин, який було ліквідовано Указом Президента України від 9 грудня 2010 року, і повернення йому функцій реєстрації та обліку релігійних громад, оскільки, як зазначає Олександр Саган, розділення згаданих функцій між Мінюстом і Мінкультури суперечить чинному законодавству (закону «Про свободу совісті та релігійні організації») та може призвести до непередбачуваних наслідків. Окрім того, важливо сприяти прийняттю закону України «Концепція державно-церковних відносин», який підготовлено спільними зусиллями основних конфесій та експертами, неодноразово підтримано ВРЦіРО, до прийняття нової редакції Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Експерт також наголосив на важливості налагодження періодичних зустрічей владних очільників з лідерами Церков та релігійних організацій, зокрема з ВРЦіРО, і домагань від влади не ігнорувати інші, окрім УПЦ МП, релігійні організації.

На думку професора Сагана, в теперішній ситуації велику роль відіграватиме самоорганізація Церков і релігійних організацій, зокрема, матиме значення об’єднання зусиль і вирішення через суд принципових питань, в т.ч і пов’язаних із законодавчими ініціативами. Окрім того, на його думку, Всеукраїнська Рада Церков та релігійних організацій повинна «активніше враховувати у своїй діяльності й позицію інших міжцерковних утворень, що існують в Україні», що дасть їй змогу стати координатором міжцерковних ініціатив, який здійснював би моніторингові функції щодо порушень у царині свободи совісті.

Українським Церквам слід інтенсифікувати співпрацю із міжнародними організаціями та інституціями, які займаються проблемами свободи совісті, активніше долучатися до міжнародних правозахисних заходів, вважає експерт. На його думку, «в Україні нині потрібне об’єднання зусиль Церков і їхня щоденна робота із всіма інституціями, які будуть регулювати питання свободи совісті (суди, силові структури, громадські організації тощо)».