В Україні низький рівень антисемітизму й радикалізму - всупереч намаганням з боку російської пропаганди показати зворотне.
На цьому наголосив в інтерв'ю виданню "Цензор.нет" радянський дисидент і відомий правозахисник, співголова Асоціації єврейських громадських організацій та общин (Ваад) України Йосиф Зісельс.
На заяву посла Ізраїлю пана Ліона, що він бачить зростання антисемітизму в Україні, тому пропонує закріпити визначення цього поняття в українському законодавстві, Йосиф Зісельс наголосив, що з 2017 року в Україні не було жодного фізичного нападу на грунті антисемітизму, що є унікально у світовому контексті.
За його словами, такі заяви посла Ізраїлю йдуть врозріз з результатами моніторингу (Ваад України), який домігся того, щоб Ізраїль погодився з його характеристиками явища антисемітизму в Україні: "воно ( це явище - ред.) має незначні прояви і зменшується".
З цього приводу Йосиф Зісельс сказав:
"Україна не прийняла визначення антисемітизму, яке пропонує Міжнародний альянс пам’яті жертв Голокосту. Основний елемент тієї характеристики - повинна бути присутньою ненависть до євреїв. Моніторингом випадків антисемітизму я займюся 30 років. Зараз у нас працює найкращий у Східній Європі фахівець з моніторингу життя національних общин В’ячеслав Ліхачов, і йому цілком довіряю у визначеннях. Ми дивимося на антисемітизм так, як це роблять європейські експерти. Є два критерії, за якими констатують його прояв: або фізичні напади на ґрунті ненависті, або мова ворожнечі на цьому ґрунті.
Для того, щоб зрозуміти місце України в загальній картині світу в аспекті антисемітизму, треба порівнювати, як було і як є тепер, а також порівнювати з іншими країнами, особливо з сусідніми. Ми відзначаємо, що найбільші прояви антисемітизму та ксенофобії в Україні були у 2005-2007 роках. Наприклад, тоді мову ворожнечі ми фіксували до 600-700 на рік у формі різних статей і публікацій. Потім ця статистика почала знижуватися, десь у 2010 році вона дійшла до 10 публікацій на рік. І нині ми майже перестали фіксувати це.
Тому для нас важливіші hatе crіmes, тобто напади на ґрунті ненависті. Ми вивчаємо кожен випадок на предмет наявності антисемітського забарвлення. Тобто не будь-який напад на єврея є антисемітизмом, адже можуть бути побутові бійки або напади з метою пограбування".
За його словами, в Україні минулого року зафіксували 14 випадків вандалізму на ґрунті антисемітизму. Це на 2 більше, ніж у 2018-му. Тобто в межах похибки. У 2005-2007 роках було в середньому 8 антисемітських нападів щороку. Починаючи з 2017 року, в Україні нема жодного випадку фізичних нападів на ґрунті ненависті в аспекті антисемітизму.
"У світовій картині це унікально", - підсумував Йосиф Зісельс.