Більша частина Стародубського полку, найпівнічнішого та найбільшого за територією з полків української Гетьманщини, з самим полковим містом Стародубом від 1919 року перебуває у складі Російської Федерації.
Джерело: Радіо Свобода
Ігор Роздобудько
історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії
У складі сучасної України залишилися лише південні землі колишнього полку, з такими містами, як стародавній Новгород-Сіверський та заснована сином гетьмана Самойловича, стародубським полковником Семеном Самойловичем Семенівка, що зараз у складі Чернігівської області.
На нинішній російській Стародубщині, яка є зараз частиною Брянської області, українців майже не залишилося – за переписом 2010 року тут українцями назвалося лише 13 769 осіб, або 1,1% від усього населення області.
Але збереглося у краї багато пам’яток української козацької культури, і у першу чергу козацьких храмів, чиє будівництво пов’язано було з іменами відомих українських гетьманів – Івана Скоропадського (1646—1722), Данила Апостола (1654—1734), Кирила Розумовського (1728–1803). Деякі з цих храмів були знищені в роки радянської влади, але деякі збереглися до нашого часу, і саме про них я й хочу вам розповісти цього разу.
Найдавнішим дерев’яним храмом Стародубщини, з тих, що збереглися, вважається церква Різдва Богородиці у селі Старий Ропськ Климівського району Брянської області. Є припущення, що вона була збудована ще за часів гетьмана Івана Мазепи, хоча встановити точний час її побудови досить складно.
А ось про церкву Миколи Чудотворця в сусідньому селі Новий Ропськ ми знаємо твердо, що заснована вона 1732 року, за гетьмана Данила Апостола, про що повідомляє старовинний напис на одвірку храму: «За державу императрицы Анны Иоанновны, при счастливом владении ясновельможного Даниила Апостола, гетмана, создан храм сей во имя св. Николая, в містечку Ропску, року 1732».
Обидва ці храми розташовані в сільській місцевості, і, можливо, саме це вберегло їх від руйнування в роки радянської влади.
А ось храму, побудованому в місті Стародубі гетьманом Іваном Скоропадським (1646–1722) так не пощастило – він був знищений уже по Другій світовій війні, в 1950-х роках, під час так званої «хрущовської хвилі» боротьби з релігією.
Храм Іоанна Предтечі був названий гетьманом на честь свого небесного зверхника, бо його самого звали Іваном. Колись, у 1706–1708 роках, Іван Скоропадський був стародубським полковником, і саме з цієї посади Петро Перший призначив його українським гетьманом, після того як Іван Мазепа виступив проти Росії разом зі Швецією.
На пам’ять про своє стародубське полковництво і поставив Скоропадський величний кам’яний храм у полковому місті Стародубі 1720 року. На стіні цієї церкви був зображений герб українського гетьмана – на прямокутному щиті три стріли, що перехрещуються, і букви по краях щита «І. С. Г. М.» (Іван Скоропадський, гетьман Малоросії). Тепер цей храм ми можемо побачити тільки на старовинних фотографіях.
Набагато більше пощастило Воскресенському собору в місті Почепі. Коли Катерина II ліквідувала полковий устрій на Гетьманщині, то залишила це місто у вічне володіння останньому українському гетьману Кирилу Розумовському, щоб таким чином хоч якось заспокоїти його незадоволення. Тут, у своєму маєтку, і будує колишній гетьман у 1765–1771 роках чудовий собор, якому мабуть не даремно дає ім’я Воскресіння – чи не в сподіванні майбутнього воскресіння України після років негод?
Для побудови церкви було запрошено розробити проєкт двом найвідомішим на той час європейським архітекторам – французу Валлєну Деламоту та італійцю Антоніо Рінальді. А втілив їхній проєкт у життя місцевий, український архітектор Олексій Яновський, автор багатьох споруд у Києво-Печерській лаврі та гетьманській столиці Глухові. Разом із собором збудував Яновський у Почепі й гетьманський палац із величезним парком.
Як кажуть дослідники, цей палац і собор стали прощальним гімном добі українського бароко, і одночасно вітальним гімном класицизму, що тільки-но починав зароджуватися на українській землі. Іконостас для храму виконав за проєктом іншого видатного італійського архітектора, Бартоломео Растреллі, український іконописець Григорій Стеценко, придворний художник гетьмана Розумовського. Іконостас собору в Почепі став вершиною творчості цього українського живописця.
У сусідньому з містом Почепом селі, що зветься Красний Ріг, збудував Кирило Розумовський невеличку Успенську церкву, в народному сіверському стилі. Від Красного Рогу до гетьманського палацу в Почепі йшов рівний, як стріла, шлях, обсаджений українськими пірамідальними тополями.
...Мені іноді здається, що цей шлях, від народної за стилем Успенської церкви до підкреслено європейського собору в Почепі, є і символом майбутнього шляху України – від народної традиції до загальноєвропейської демократії, той самий шлях, яким і крокує Україна зараз, у 21-му столітті.
От тільки Стародубщина, як і вся Росія, з цього шляху останнім часом збилася...