Презентація фундаментальної біографічної монографії “Блаженний священномученик Миколай Чарнецький (1884-1959): історичний портрет”, авторами якої є Василь Мельничук та сестра Андрея Маслій, відбулася 29 травня в приміщенні Івано-Франківської духовної семінарії УГКЦ.
Розпочався захід з благословення і вітального слова єпископа Мельбурнського УГКЦ кардинала Миколи Бичка, який звернувся до присутніх через онлайн.
“Для мене, як редемпториста, тепер вже владики-кардинала, блаженний Миколай мав і має дуже великий вплив, — сказав він. — Він для мене є прикладом у тому, як чинити на дорогах мого нового служіння”. За словами владики, важливо від таких святих зачерпнути щось для свого життя, свого духовного збагачення.
“Блаженний Миколай Чарнецький перейшов непрості часи. У цій монографії зображена його місійна діяльність, час його хресної дороги – випробування. Служачи в Сибіру, я мав нагоду побувати в тих місцях, де перебував заслання бл. Миколай, зокрема в ГУЛАГу, в місті Маріїнськ. Пізніше ці заслання продовжувалися також по цілому Сибіру”.
Кардинал також з великою радістю пригадує той час, коли Папа Іван Павло ІІ проголосив єпископа Миколая Чарнецького блаженним. Він ще як студент семінарії брав участь в урочистому перенесенні мощей блаженного з Личаківського кладовища до храму святого Йосафата.
“І багато вірних не лише зі Львова, але й з різних куточків України і світу приходили і приходять туди для того, щоб зачерпнути для себе цієї сили, яка виходить через заступництво блаженного Миколая”, — зазначив владика і закликав молитися за “українського святого Миколая”.
“Заохочую всіх ревно молитися, щоб наш справді святий Миколай, як ми його вже називаємо, був піднесений на престоли Вселенської Церкви як святий. Оскільки багато чудес робить в Україні. Потрібно багато молитися, щоб розпочався канонізаційний процес і ми дочекаємося того часу, коли він буде визнаний святим і буде вшановуватися по цілій Христовій Церкві, по цілому світу”.
Модератор презентації монографії синкел у справах монашества Львівської архиєпархії УГКЦ єромонах-студит Юстин Бойко пригадав слова, які сказав під час свого візиту до України і беатифікації новомучеників Папа Іван Павло ІІ: “Ця земля Галичини, де в історії розвивалася Українська Греко-Католицька Церква, як казав митрополит Йосиф Сліпий, була вкрита горами трупів і потоками крові”. Далі Папа зазначив, що через цей обряд беатифікації хоче висловити свою вдячність від імені всієї Церкви мужньому народові України за Миколу Чарнецького та його двадцяти чотирьох товаришів-мучеників. І додав, що ця вся плеяда мучеників є нерозривно пов’язана з митрополитом Андреєм Шептицьким, беатифікаційний процес якого триває.
Як підкреслив отець Юстин і його підтримували інші спікери, в українському народі є така риса як недовіра до свого, в тому числі, до святих. Тому потрібно більше вивчати і популяризувати саме своє.
Політолог і богослов Василь Мельничук, який зініціював написання нової біографічної монографії про Миколая Чарнецького і є її співавтором, поділився, що це вже є насправді друга презентація. Перша відбулася в рідному селі блаж. Миколая — Семаківцях.
Ще коли він навчався у 90-х роках у Львівській політехніці, зацікавився тим, як багато тоді говорили про Чарнецького, про зцілення і справжні чуда, які відбуваються за його посередництвом. А на початку 2000х років, вже будучи сільським головою на Городенківщині, Василь Мельничук вирішував питання будівництва храму бл. Миколая Чарнецького. Коли розпочалася російська агресія проти України, він бачив, як прочани, натхненні відвідинами батьківщини блаженного, допомагали війську. Навчаючись у магістратурі Івано-Франківської академії Івана Золотоустого, він вирішив написати роботу про блаженного Чарнецького. Згодом доля його звела з сестрою Андреєю Маслій зі згромадження Сестер-мироносиць, у результаті чого й постала монографія “Блаженний священномученик Миколай Чарнецький (1884-1959): історичний портрет”.
Сама сестра Андрея розповіла на презентації про процес наукової роботи над книгою, її зміст. Вона звернула увагу, що “перші праці про блаж. Миколая Чарнецького з’явилися ще 1956 року в діаспорі як спогади тих осіб, які знали його особисто. До таких праць, які теж побачили світ в діаспорному середовищі, належать спогади його співбратів в монашестві”. Зокрема, вона згадала про книжки братів Романа і Степана Бахталовських. Згодом Інститут історії церкви у Львові почав збирати інтерв’ю-свідчення осіб, які пережили період ліквідації Церкви та підпілля. У монографії сестра Андрея використала десять таких інтерв’ю з людьми, які особисто знали Миколая Чарнецького.
Особливу подяку сестра Андрея Маслій висловила також протоігумену Згромадження Найсвятішого Ізбавителя отцю Володимиру Борейку за публікацію внутрішніх матеріалів Згромадження і організацію конференцій, присвячених їх історії.
“Коли ми почали писати монографію, поставили перед собою три основні завдання: систематизувати і верифікувати те, що вже є написано, друге – знайти наукову новизну, третє – відобразити фрагменти і святість життя бл. Миколая Чарнецького”, — каже співавторка.
Складається праця з трьох розділів, які охоплюють весь життєвий шлях бл. Миколая від народження до смерті. Початок книги також включає опис середовища, в якому він народився і зростав. Як підкреслює сестра Андрея, цікавими для читача і новими є дані про родину Чарнецьких, які були віднайдені в Державному архіві Івано-Франківської області.
Рецензент монографії історик д-р Олег Єгрешій додав, що це перша праця такого формату про владику Миколая Чарнецького і в ній застосовано науковий підхід, який використовують сучасні знані світові та українські історики, завдяки якому можна краще зрозуміти людину через епоху, через середовище в якому вона зростала. “Це не сухі факти, які читаєш, а жива людина. Авторам справді вдалося зацікавити читачів”, — наголошує рецензент.
Своїми думками про книгу та важливість таких документальних історичних досліджень поділилися присутні на презентації науковці, політики, представники влади, які підтримали це видання.
Запрошені до слова журналісти, які працюють у релігійній темі, наголосили на необхідності популяризації, представленого у книзі. Галина Терещук з Радіо “Свобода”, зокрема, висловила щиру подяку авторам і пригадала як сама свого часу працювала над подібною темою. “Років сім тому я намагалася написати статтю про Миколая Чарнецького і це було дуже важко зробити, бо щось знайти було неймовірно складно, — ділиться пані Галина. – Я подивилася, скільки ви задіяли джерел і це просто неймовірно”.
На її думку, на основі цієї книжки можна робити інші проєкти для популяризації постаті блаженного Миколая, наприклад, екскурсійні маршрути для молоді “Місцями Чарнецького” у Львові чи на Івано-Франківщині.
“Я переходила у Львові всі місця, пов’язані з ним. Пригадую, як на Личаківський цвинтар щоразу привозили свіжий пісок на його могилу і люди його розбирали. І увесь час там була молитва до Чарнецького, — розповідає Галина Терещук. — Ще одне дуже відоме місце – підпільна квартира УГКЦ у центрі Львова. Дуже крихітна, з одної кімнати і кухні без вікна. Її отцю Василеві Величковському дала корінна львів’янка, за походженням полька, яка сама ночувала в кухні, а в кімнаті отець провадив богослужіння. За тією інформацією, яку я зібрала, там було висвячено сорок священиків і один єпископ. В 1959 році в ту квартиру привезли хворого владику Миколая Чарнецького, там він і помер. Отже, досліджуючи життя відомих особистостей, завжди виникають ті чи інші питання. Тому ця нова монографія така важлива, бо дає гарний почин щоб далі читати, досліджувати, писати”.
“Ще в 90-х роках, коли я був у Товаристві українських студентів-католиків “Обнова”, ми вивчали історію Церкви, знайомитися з людьми, які були в середовищі підпільної Церкви, які знали владику Миколая Чарнецького, — поділився Тарас Антошевський, шеф-редактор РІСУ, який взяв участь у презентації. – Тоді ми ходили на Личаківський цвинтар, де була його могила і де завжди було багато людей. Пізніше, з кінця 90-х я викладав історію для братів-редемптористів, був знайомий з ходом процесу беатифікація Миколая Чарнецького”. Він пригадує, як багато людей прийшло до церкви св. Йосафата у Львові, куди з кладовища у 2001 році перенесли мощі блаж. Миколая і які стояли довгі черги з вірян з різних куточків України, щоби перед ними молитися про його заступництво.
“На мою думку, саме цей блаженний в той час став набагато популярнішим від інших беатифікованих. Але чи є він таким зараз шанованим? Чи є популярними інші наші новомученики, чи їх процеси беатифікації тривають не занадто довго? На жаль, у нас немає культу своїх святих”, — звертає увагу він і наголошує, що як історик, журналіст вважає дуже важливим, щоб тексти, які є в цій новій монографії та інших подібних книгах, популяризувалися, щоб усі знали людей, про яких в них ідеться, мали їх прикладом для наслідування і знали свою історію. Бо також російська агресія, яку зараз маємо в Україні, побудована на історичних міфах. А вивчення історії нас, у певному розумінні, робить вільними. “Бо тоді розуміємо хто ми є, за що ми боремося. Популяризація нашої історії, наших блаженних, молитва до них, молитва за прославу новомучеників – це одне з найважливішого, що потрібно зараз зробити”, — впевнений Тарас Антошевський і закликав сестру Андрею писати популярні статті про блаженного Миколая Чарнецького та інші постаті підпільної Церкви.
Присутній на презентації парох села Семаківці, в якому народився блаженний Миколай Чарнецький, отець Василь Скрипка наголосив, що у Бога немає випадковостей і у кожного є свій час, своя місія і подякував науковцям за можливість доторкнутися до постаті блаж. Миколая і запросив пройти його слідами в рідному селі.