У селі Старуня на Прикарпатті, батьківщині блаженного Симеона Лукача, де вже декілька років діє відомий в Україні і далеко за її межами відпустовий центр, 22 серпня освятили новозбудований, неординарний храм. Але тут для прочан є також інші цікавинки.
На освячення прибули Блаженніший Святослав і єпископи УГКЦ з України і з закордону, духовенство різних Церков, Апостольський нунцій в Україні Вісвальдас Кульбокас, керівництво Івано-Франківщини, чисельні паломники.
Під час Літургії Патріарх Святослав звернувся з вітальним словом, в якому підкреслив, що новоосвячена базиліка є наче іконою УГКЦ.
«Багато хто з вас були свідками того як наша катакомбна, переслідувана Церква вийшла з підземелля і народила надію для України, для всього колишнього Совєтського Союзу як тюрми народів, що розпалася після цього на наших очах. Цей храм є гімном, славою Воскресіння Христового, яке наша переслідувана Церква виносила у своєму лоні у постаті блаженного священномученика Симеона Лукача, що народився в цьому селі, відбув роки катувань, каторги і як підпільний єпископ повернуся до свого села та 61 рік тому, саме в цей день, відійшов до вічності. Але він не помер, він уснув в надії воскресіння, як про це вчить нас Боже Слово», — наголосив Блаженніший. Також він підкреслив, що Старуня є місцем сили, до якого, особливо зараз збираються чисельні паломники, зранені війною, щоб зцілити свої рани.
Цікавою є історія будівництва базиліки в Старуні. Разом з благодійниками і архітекторами, спеціальна комісія вирішила збудувати саме оригінальну підземну церкву. Такі є, до прикладу, у Фатімі в Португалії, в Ірландії. Фундатори, які долучилися до будівництва, самі їздили за кордон, щоб оглянути такі храми.
Від Глави УГКЦ новозбудований храм в Старуні отримав також цінний подарунок – ікону Ісуса Христа Вседержителя, яка отримала назву «Бахмутський Спас». Вона була врятована в місті Бахмут з будинку, який горів. Її передали військові капелани, відреставрували, одягли в срібні ризи. Важливо, що реставратори захотіли виконувати всі свої роботи безкоштовно.
«Ми всі перед Богом тільки єпископи, священики, люди, але дивимося на світло, яке приходить з неба, і тоді згадуємо, що нашими скромними діями ведемо самих себе і наших братів та сестер до неба. Тому бажаю, щоб цей відпустовий центр став надією для кожного, хто сюди прийде», — звернувся до присутніх Апостольський нунцій в Україні Вісвальдас Кульбокас.
Паломницький центр блаж. Симеона Лукача за роки свого існування помітно змінився: із зовсім невеличкого до великого і представницького. Спочатку паломників зустрічали в парафіяльному храмі, потім спорудили хресну дорогу, яка стала дуже відомою далеко за межами краю. Зараз це духовне місце увінчала оригінальна велична базиліка.
А розпочалася історія відомого паломницького місця з музею, який створили в 2017 році для того, щоб зберігати речі блаженного Симеона Лукача. Хоча, як стверджують місцеві душпастирі, сама ідея центру виникла в 2012 році, коли до храму св. апостолів Петра і Павла перенесли його мощі.
Музей бл. Симеона Лукача в 2018 році освятив Глава УГКЦ Святослав Шевчук. З того часу стартувала велика робота з розбудови великого відпустового центру. В 2020 році було завершено і відкрито унікальну хресну дорогу. «До хресної дороги входить джерело з каплицею, власне, сама дорога – 13 стацій і 14 стація Гріб Господній, який заглиблений в рельєф. Задум хресної дороги був таким, що це ніби стилізація виноградної лози, яка звивається вгору і відгинається вагою головного грона, яким є Гріб Господній як головний зміст. Також на вершині гори встановили 25 метровий хрест», — пояснює автор проекту хресної дороги архітектор Юрій Ковальчук.
За словами духовенства, тоді новий проект в Старуні виправдав себе відразу. Бо сюди почали масово прибувати прочани, щоб помолитися на унікальній хресній дорозі. Паломницький центр швидко набрав великої популярності, тому почалася робота з надання йому відповідного статусу.
19 червня 2022 року митрополит Івано-Франківський Володимир Вітишин урочисто проголосив Паломницький центр блаженного Симеона Лукача в Старуні відпустовим місцем, зачитавши відповідний декрет Апостольської столиці. Згідно з декретом Апостольської Пенітенціарії всі прочани, які відвідають цей духовний центр, мають можливість отримати повний відпуст, виконавши звичні умови. Повний відпуст можна отримати під час різних молитовних заходів, 29 числа кожного місяця, щосереди та щоп’ятниці, коли служиться Хресна дорога (за винятком передріздвяного посту, часу Різдва та Пасхи), у третю неділю червня, 27 червня у спомин блаженних УГКЦ, на свято різдва св. Івана Хрестителя, на свято верховних апп. Петра і Павла, 7 липня — день народження блаженного Симеона і 22 серпня — у день його смерті та 13 грудня — у день створення Івано-Франківської митрополії УГКЦ.
Архітектор будівництва хресної дороги і храму в Старуні Юрій Ковальчук розповів РІСУ як саме все проектувалося і будувалося.
“За кілька місяців після освячення тут відпустового центру місцеві мешканці запросили мене спланувати хресну дорогу. Вона була збудована в 2020 році. Тоді була створена робоча група з фахівців і жителів села та у 2021 році, побачивши, що відпустовий центр працює, вирішили збудувати церкву поруч з хресною дорогою”.
За його словами, у процесі довгих пошуків було прийнято рішення відійти від класичних форм, купольної структури храму і піти у напрямку модерного виконання, більш сучасного в плані технологічних рішень, більш органічного з точки зору контексту середовища, в якому працювали.
“Це мала бути не забудована місцевість, а збережене природне середовище. І виникла потреба це середовище доповнити. І саме така пластика в архітектурних образах почала задавати ритм”.
Попри незвичний архітектурний образ в проект була закладена ще структурна складова.
“Вона незвична, ми називаємо це змістовою стилізацією цього собору, — розповідає Юрій Ковальчук. — Тобто зміст, який закладений в саме планування собору: нава для людей є підземна, як символ підпільної молитви в часи, власне, діяльності блаженного Симеона Лукача. І для тих, хто знаходиться в підземній наві, що символізує підпільну молитву, сила цієї молитви в своїй кількості, в своїй вірі дає можливість виринути світлим білим куполом назовні до неба”.
Нова базиліка — це дуже складна технологічна конструкція, адже площа 1200 квадратних метрів нави тримається всього на 4 колонах. Дуже великими є прольоти. Комплекс складається з декількох частин, центральна – собор, що є монолітною залізобетонною конструкцією, зовнішні монолітні залізобетонні стіни, які утримують ґрунт, яким були засипані, і бічні крила. Як каже архітектор, спочатку запроектували храм на 800 осіб, в результаті спроектували на 2000.
“Це не є наслідуванням якогось стилю. Є певна якась традиційність в архітектурі. Дуже важким був період погодження або усвідомлення наскільки ми маємо моральне право піти, скажемо так, в порушення канону. І чим більше ми займалися цим питанням, тим більше для себе розуміли межу канону і традиції. Бо у нас чомусь всі звикли, що церква має бути хрестокупольна і класичної форми. Власне, побудова самої архітектури — це вже традиція, канон — це функція. Ми зрозуміли, що функцію ми виконуємо, а сама подача архітектури є забезпеченням тієї функції», — підкреслює Юрій Ковальчук.
«Щоб людина могла функціонувати вповні, кожен орган, кожна частинка її тіла важлива. Тому цей храм — перша в Україні підземна базиліка — є наче серцем усього нашого відпустового центру», — поділився з РІСУ отець Володимир Лукашевський, який служить у Відпустовому центрі бл. Симеона Лукача.
«Хоча споруджувати новий храм було не надто просто, всі задуми вдалося втілити, — додає його колега отець Юрій Сидір. — Звичайно, що будь-яке будівництво будь якого об’єкту не дається легко, виникають певні виклики, труднощі. Але, з Божою допомогою, пройшли і завершили все як і планували».
Як ділиться отець Юрій, ще є чималі плани щодо духовного комплексу в Старуні. В самій базиліці потрібно завершити дві підземні каплиці, в одній з яких будуть зберігатися мощі блаженного Симеона Лукача. Ще є робота над благоустроєм території, облаштуванням громадських вбиралень, паркувальних зон для транспорту, відпочинкових зон для чисельних паломників. В один голос отець Володимир і отець Юрій заявляють – Господь Бог перевершив усі їх сподівання. А щодо кількості прочан, які вже побували в гостях у відомого українського блаженного священномученика Симеона Лукача, то, як кажуть, для Бога ніколи немає забагато людей. І їм завжди тут щиро раді.
Отець Никодим Гуралюк, який був співавтором проектів і будував відомі відпустові паломницькі центри в Погоні на Івано-Франківщині, Кальварію на Львівщині, церкву св. Онуфрія в Улашківцях на Тернопільщині, поділився: «Це неймовірно важливо, що Старуня відтепер має такий гарний відпустовий центр і він розбудовується. Як важливо, що таким чином вшановують блаженного Симеона Лукача, який потерпів за нашу католицьку віру».
Цікаво, що в часи підпілля УГКЦ, в 1988-89 роках, отець Никодим служив Літургії в Старуні в помешканнях жителів села. Як каже, пам'ять про єпископа Лукача зберігалася тут з покоління в покоління.
Особливо тішаться зростанню улюбленого паломницького центру в Старуні його прочани. Родина постійної паломниці пані Мар’яни з Івано-Франківська є в цьому, без перебільшення, унікальною. Її діти, яким від 8 до 16 років, просто зростають тут, бо регулярно бувають на молитовних чуваннях і прощах. «Новий храм гарний, ми вже його дуже вподобали і улюбленим місцем моління є хресна дорога, — каже жінка. — Загалом, це місце на природі асоціюється з Оливною горою, де молився Ісус. Він запрошує і сюди на молитву. Після такої молитви повертаюся завжди з благодаттю, радістю, повнотою. Надихає також Богородиця, яку зобразили в мозаїці і яка має дуже велику силу зцілення. Є ще символічний Гріб Господній, де не одна молитва була почута».
«Нова церква, яку сьогодні посвятили, просто бомбезна. Щось нове будується у цьому відпустовому центрі і стає все красивіше, — ділиться син пані Мар’яни, дванадцятирічний Роман. – Мені тут взагалі дуже подобається і з задоволенням їжджу до блаженного Симеона Лукача, бо він є великим чудотворцем. Гарно, що буває багато священиків, єпископів, які разом з нами моляться».