Доктор богословських та юридичних наук, професор, архимандрит Віктор (Бедь) прокоментував читачам порталу «Релігія в Україні» критичні зауваження, які були останнім часом висловлені спостерігачами щодо рішень останніх Соборів УПЦ (МП).
Архимандрит нагадав, що «Помісний Собор Української Православної Церкви, на проведення якого вона має цілковите канонічне право», був ювілейним, приуроченим до 45-річчя архипастирського служіння Предстоятеля УПЦ Митрополита Володимира. Собор «підвів коротенький підсумок діяльності УПЦ за останні 19 років» і засвідчив, що «Помісні Собори УПЦ слід збирати частіше (бодай раз на п'ять років)» – тоді, на думку архимандрита, що брав участь у Соборі, «балачок навколо Соборної форми діяльності Церкви буде менше».
Архимандрит Віктор пояснив, що «Помісний Собор УПЦ затвердив діючу редакцію Статуту про управління УПЦ, який набрав чинності і є легітимним з 21 грудня 2007 року, після його затвердження архиєрейським Собором УПЦ». Також, згідно з п. 5 Ухвали Помісного Собору УПЦ, затверджено і схвалено всі рішення архиєрейських соборів та Священного Синоду УПЦ у період між Соборами, включно по 8 липня 2011 року. «Відповідно до схваленого питання про розширення кількісного складу Священного Синоду УПЦ, та створення Вищої Церковної Ради УПЦ, яка на засіданні архиєрейського Собору УПЦ (що передував засіданню Помісного Собору УПЦ) перейменована в Координаційну Раду УПЦ».
Разом з тим, «прийнявши п. 5 Ухвали, Помісний Собор УПЦ відповідно вніс і зміни до Статуту про управління УПЦ в тій частині, в якій вони йому протирічать (це стосується всіх рішень архиєрейських соборів та Священого Синоду УПЦ за період з 1992 по 2011 рр.)», зазначив о. Віктор.
Оскільки Координаційна Рада УПЦ (за старою назвою Вища Церковна Рада УПЦ), що діє при Предстоятелі та Священному Синоді УПЦ, є Синодальною установою, то, як Синодальна установа, вона не обов'язково має бути прописана окремим розділом чи підрозділом у Статуті про управління УПЦ, вважає ректор УУБА.
За словами о. Віктора, «Помісний Собор УПЦ проявив мудрість, толерантність та церковну соборність. Засвідчив церковну єдність єпископату, духовенства, чернецтва та мирян УПЦ. А те, що на Соборах (архиєрейському та Помісному) пролунали і окремі думки та відбулись прилюдні дискусії, так це тільки засвідчило те, що Українська Православна Церква є Церквою живою та Соборною», – підсумував він.