Декілька уроків лідерства з життя та служіння Папи Бенедикта XVI.
Сьогодні у Ватикані поховали Папу римського Бенедикта XVI. Йому було 95 років. Багато хто називає Бенедикта XVI (Йозефа Ратцингера) “людиною-епохою” та “глибою”. Але тим, хто далекий від римсько-католицького церковного контексту, складно зрозуміти масштаб особистості та лідерства Бенедикта XVI.
Чому лідери можуть навчитись від Папи Бенедикта?
Про неабияку освіченість Бенедикта XVI існує жарт. Папа Франциск дивиться на величезну бібліотеку Бенедикта й здивовано питає: “У вас стільки книг, невже ви усі їх прочитали?” На що Бенедикт відповідає: “Насправді, я їх написав”.
До того, як стати Папою у віці 82 років, Йозеф Ратцингер отримав визнання одного з найкращих богословів сучасності. Він написав 66 книг та викладав богослов’я у найкращих університетах світу. Ширина його поглядів вражала: він міг вільно цитувати класичну літературу та сучасних філософів. Говорять, що він завжди мав із собою старенький примірник грецького Нового Заповіту, який читав у вільний час.
Сьогодні така освіченість нетипова для лідерів. Лідерство часто сприймається як активізм, натомість Бенедикт XVI своїм прикладом показав, що лідер має глибоко мислити, розуміти різні сфери життя (особливо ту, в якій він став лідером).
По відношенню до лідерства часто застосовують вислів австрійського економіста Йозефа Шумпетера “творче руйнування”. Йдеться про те, що лідер має постійно порушувати сталий порядок речей (status quo), аби створювати щось нове.
Йозеф Ратцингер був антитезою до цього. Його називали “панцерним кардиналом”, “сторожевим псем доктрини” та “Божим рацвейлером” (гра слів, Ратцингер-ротвейлер) за чітку позицію та сміливе відстоювання католицького вчення. Звісно, далеко не всі любили його за таку принциповість, але це не робило Папу нечуйним до потреб та страждань людей. Остання енцикліка Бенедикта XVI Caritas in veritate (Любов у правді) наголошувала, що лише через слідування істині можливе справжнє вираження любові до ближніх.
Ефективне лідерство передбачає вміння переосмислювати певні погляди, залежно від ситуації та контексту, що постійно змінюється. Але є питання, в яких треба бути принциповими - відстоювати їх до кінця, чого б це не вартувало.
Червоні черевички є традиційним елементом вбрання римських пап. Але ані Іван Павло ІІ до Бенедикта, ані Франциск - після не носили їх, вважаючи проявом розкоші. Бенедикт XVI, натомість, завжди ходив у червоних мештах, оскільки вони є символом мучеництва та наслідування Христу. Попри свою освіченість та принциповість, Папа завжди залишався скромною людиною.
Під час своєї першої промови у ролі Папи, звертаючись до народу, Бенедикт сказав: “Після великого Папи Івана Павла II шановні кардинали вибрали мене, простого і покірного працівника у Господньому винограднику”. Пізніше, під час інтронізації він промовив: “Моя дійсна програма правління полягає не в тому, щоб творити свою волю, але в тому, щоб слухати слово і волю Господа”.
Як зазначає о.Петро Балог, “найчастіше саме початкові «установки», чи то перші слова, чи то програмні речі, чи то перші рішення, надають загальний тон понтифікату. Власне ця покора і одночасно слухання Божої волі були характерними для Папи Бенедикта”.
Окрім цього, Бенедикт XVI був людяною людиною. Як каже о.Олег Кіндій, Папа завжди питав людей про їхні справи, був крихким, потребував дружби, чесності та усмішки, міг просто випити пива з друзями (як справжній баварець).
Лідери без скромності - нарциси. Вони насолоджуються собою, але відштовхують та травмують (психологічно й духовно) послідовників.
Коли після гучних скандалів, пов’язаних з католицькою церквою, та погіршення здоров’я Бенедикт XVI зрозумів, що не може далі продовжувати виконувати свої обов’язки, він зрікся папського престолу. Такого до нього ніхто не робив протягом 600 років. Але твереза оцінка своїх можливостей та небажання бути лідером попри неефективність спонукали його піти на цей крок.
Чимало лідерів до останнього тримаються за своє положення. Вони залишаються лідерами попри те, що не справляються з обов’язками, не виправдовують очікувань послідовників та шкодять своїми рішеннями і поведінкою оточуючим. Інколи краще відсторонитись від справ, і це буде кращим рішенням, ніж продовжувати. Але це потребує сміливості, чесності та здатності переосмислювати своє лідерство.