6 червня 2026 року у Брно Церква вшанує двох священиків, яких убив сталінський режим. Отець Вацлав Дрбола та отець Ян Була будуть беатифіковані.
Про це повідомляє CREDO.
Провокації спецслужб, сфабриковані судові процеси та смертні вироки — такою була реальність Церкви в комуністичній Чехії.
Отець Вацлав Дрбола (1912–1951) та отець Ян Була (1920–1952) не мали провини, проте загинули на шибениці.
У липні 1951 року в моравському селі Бабіце було вбито кількох місцевих чиновників. Злочин був спланованим приводом для нападу на Католицьку Церкву, яка в очах комуністичного режиму залишалася найнебезпечнішою незалежною інституцією в країні.
Механізм був простий: сфабрикувати зв’язок між убивцями та священиками, тортурами домогтися зізнань і перетворити судові процеси на показові. Церкву потрібно було дискредитувати раз і назавжди.
Вацлав Дрбола був настоятелем у Бабіце — людиною, вкоріненою у своїй спільноті, відданою роботі з молоддю. Його заарештували ще до злочину, який він нібито спровокував. Довгі тижні допитів його катували. Методи були жорстокими до такої міри, що він зрештою підписав зізнання, яке було неправдивим від початку до кінця. Смертний вирок було виконано 3 серпня 1951 року в Їглаві. Отця довелося тягнути на шибеницю — він був так сильно вимучений, що не мав сил стояти на ногах. Йому було 39 років.
Ян Була був молодим — йому був 31 рік на момент арешту. Священик із Рокитніце, талановитий, повний планів. Він потрапив у пастку безпеківців, бо хотів допомогти. Агенти безпеки повідомили його, що архиєпископ Йозеф Беран переховується і потребує підтримки. Отець Була відгукнувся на прохання. Цього виявилося достатньо: його заарештували за звинуваченням в антидержавній діяльності. Суд був формальністю. Вирок був визначений заздалегідь. Отець Ян Була помер 20 травня 1952 року. Перед смертю він написав до брата і невістки: «Моя найбільша сила — в тому, що я вірно служив Богові до кінця. Бог дав мені коротке життя. Але я вірю, що воно не було марним».
Правда повертається, навіть через 70 років. Десятиліттями обох душпастирів в офіційних записах зараховували до «ворогів народу». Їхні родини жили з цим тавром. А тепер Церква скаже вголос: то був злочин, а вони були невинні.