Реставраційні роботи в старовинному храмі викликали чималий резонанс. Деякі жителі міста не зрозуміли що саме відбувається і запротестували. Мовляв, зі стін храму здирають старовинні фрески і натомість малюють щось не те.
За коментарями кореспондент РІСУ звернулися до начальника відділу захисту культурної спадщини Івано-Франківської ОДА Андрія Давидюка.
«Церква Різдва Христового є пам’яткою архітектури національного значення. Знаходиться в самому центрі Галича. Точна дата побудови церкви не відома, — повідомляє Андрій Давидюк. — Але наші науковці схиляються до того, що вона була побудована десь в ХІІІ столітті – в княжі часи. І до знайдення фундаментів Успенського собору в Крилосі, науковці вважали її Княжим собором. Це велична кам’яна будівля, збудована з мергелю – місцевого м’якого каменю на вапняковому розчині. Споруджена в класичних візантійських традиціях. До святкування 1100-ліття Галича до неї добудували дзвіницю в такому ж приблизно стилі, як сама церква».
Сьогодні храм Різдва Христового — це діючий собор Української Греко-Католицької Церкви. Він входить до комплексу заповідника «Давній Галич».
Щодо самих інтер’єрів церкви, то, як стведжує Андрій Давидюк, в такому стані, як вони були раніше, до нас не дійшли. «Останній розпис, який маємо — Михайла і Петра Щупаків, місцевих малярів, які в 1960 році розмальовували церкву, — каже пан Андрій. — Там були окремі євагельські сюжети місцевого колориту. Набивка трафаретом. Отже, сказати, що ці фрески, як їх дехто представляє, мають якесь художнє значення, мабуть, дуже складно. Але для цього є науковці, які зібралися, вирішили, що в церкві необхідна реставрація».
Проект реставрації розробив інститут Західпроектреставрація. «Це найбільша проектна структура, яка є в західній Україні і має спеціалістів високого рівня і в цьому навіть не доводиться сумніватися, — твердить А.Давидюк. — На кожну стіну, на кожну розкладку будуть повністю зроблені креслення-малюнки. Я їх всі бачив і погоджував. Крім цього,вони всі погоджені в Києві — в Державній службі з питань національної культурної спадщини, зараз він існує при Міністерстві культури України. Тобто погодження пройдені усі».
На жаль, хоча все, як завжди, планувалося гарно — грошей з державного бюджету немає. Тому вирішили, реставрувати давній храм, так званим народним способом, попросити кошти у меценатів. То ж спільними зусиллями, в минулому році зібрали аж до 4 мільйонів гривень.
«Зараз робляться прекрасні мозаїки, — ділиться Андрій Давидюк. — Які є надзвичайно естетичні та на високому художньому рівні. Виконуються вони майстрами з дуже якісних матеріалів. За самою роботою слідкують реставратори та науковці. То ж якихось вольностей чи відходження від канонічних якихось речей не допускається».