Церква Пресвятого Серця Христа Чоловіколюбця і Блаженних Священномучеників єпископів Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка, яку освятили 7 жовтня цікава своєю архітектурою, повідомляє кореспондент РІСУ Наталія Палій.
Церква Пресвятого Серця Христа Чоловіколюбця і Блаженних Священномучеників єпископів Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка, яку освятили 7 жовтня, цікава своєю архітектурою, повідомляє кореспондент РІСУ Наталія Палій.
Головний архітектор храму - професор Львівської політехніки Олег Боднар - є розробником власного концепту сакральних будівель. За його проектами збудовані уже два храми. Однин з них на Львівщині. Втілити в життя франківський проект допоміг архітектор Володимир Ідак, який контролював процес будівництва.
«Я робив серію абстрактних проектів, які були опубліковані. Одного разу їх побачив Володимир Ідак, через головного архітектора Львова віднайшов мене і запропонував спорудити церкву в Івано-Франківську», - каже професор Олег Боднар.
Як розповідають архітектори, забиття першої палі під майбутній храм відбулося ще 2002 року. Будівництво конструкції тривало приблизно шість років. Ще більше часу зайняло завершення всіх робіт з облаштування – все через брак коштів. Люди на будівництві працювали часто благодійно. Зате все ж оригінальний архітектурний задум вдалося реалізувати вповні – церква особлива і помітна.
Як вже повідомлялося, освятили храм Серця Христа Чоловіколюбця і Блаженних Священномучеників Єпископів Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка 7 жовтня, бо як розповів його настоятель отець Ігор Пелехатий – «Перша неділя жовтня у католицькій церкві присвячена Матері Божій Цариці святої Вервиці – це для нас дуже знаменно. Також цьогоріч відзначаємо 160-річчя об’явлення Матері Божої в Люрді, саме тому освячуємо наш храм саме сьогодні».
Зі слів настоятеля, храм будувався протягом тривалого часу, оскільки проект його виявився достатньо складним і церква абсолютно нетрадиційна у сенсі сакральної галицької архітектури. «Але нам з Божою допомогою вдалося завершити його саме так, як було задумано архітекторами, - ділиться отець Ігор. - Споруда вийшла імпозантна, якщо так можна говорити про храм. Головна ідея її є така - щоб наше молоде покоління відчуло елемент новизни у сакральній архітектурі. Уже понад сто років будуються однотипні храми, а цей - не звичайний. Він побудований також у формі своєрідного театру – у зовсім не гріховному сенсі, бо має партер і три тераси, балкон і галерею де люди можуть перебувати і добре бачити престіл і бути активними учасниками літургії. Храм наш - компактний, теплий і лагідний, зручний для перебування у ньому. Є у нас також гарна статуя Ісуса Христа, яку вирізьбив спеціально для храму на замовлення старенького священика Петра-Йосафата Герилюка-Купчинського, якого уже немає, майстер Юліан Квасниця ще десять років тому з дерева у пастельних кольорах. Ісус преображений на горі Тавор - благословляє усю нашу церкву. Фігура є копією Ісуса Милосердного у Ріо-де-Жанейро».
Зі слів пароха, найбільше доклалися до спорудження храму Пресвятого Серця Христа Чоловіколюбця благодійники з Торонто, Канада – Євгенія Піцюра-Швець і Петро Гринчишин. Також місцеві меценати, яких було немало. Допомагали коштами і фізично.
Освячення новозбудованої церкви відбулося під час урочистої Божественної Літургії, яку очолив митрополит Івано-Франківський Володимир (Війтишин). Владика вітав її відкриття – «У місті Івано-Франківську сьогодні велика подія – відкритий ще один храм де щоденно будуть заноситися молитви до Господа за усіх його жителів. Повірте, Божих храмів забагато не буває. Напевно, кожному поколінню потрібно збудувати десяток красивих храмів Богові і тоді дійсно будемо мати благословення у родинах і для нашої батьківщини України».
Парафіяни тішаться відкриттям своєї церкви, на яке очікували багато років.
«Храм наш дуже гарний, він був нам справді необхідний, каже Василь Цюрак. – Я допомагав у будівництві та благоустрої. Тепер уся наша родина – мої діти та онуки ходитимуть до нього».
На відкриття нової церви зійшлися і з’їхалися не лише парафіяни, обласного центру Прикарпаття, але і області. «Ми приїхали разом з нашим священиком з Камінної, Надвірнянського району, - розповідає Тетяна Іванюк. – Дуже гарно і зворушливо. Церква красива і нова, хоча ще потрібно багато вкласти праці, хоча, бачимо, що чимало уже вкладено і праці і любові, віри. Зараз в Україні важко, тому маємо повертатися до церкви, особливо наша молодь».