Парафія Покрови Пресвятої Богородиці отримала приміщення у колишньому Будинку офіцерів, який знаходиться на балансі 17 Прикордонного загону ім. О. Жуковського по вулиці Комерційна. Будівля потребує капітального ремонту і достатньо довго не використовувалася через занедбаний стан. За допомогою вірян, які б хотіли, щоб в Ізмаїлі був створений осередок Православної Церкви України, було проведено ремонт приміщення.
Парафія Покрови Пресвятої Богородиці отримала приміщення у колишньому Будинку офіцерів, який знаходиться на балансі 17 Прикордонного загону ім. О. Жуковського по вулиці Комерційна. Будівля потребує капітального ремонту і достатньо довго не використовувалася через занедбаний стан. За допомогою вірян, які б хотіли, щоб в Ізмаїлі був створений осередок Православної Церкви України, було проведено ремонт приміщення. Невелика кількість ікон на білих стінах, свічники з лампадками – скромне оздоблення кімнати. Згодом тут буде розміщено іконостас, інформує Інтернет-видання Бессарабії Махала.
«Головне служити Богу і людям, – розповів військовий капелан Ізмаїльського загону, ігумен Макарій (Дацюк). – Я вдячний меценатам, які допомогли зробити ремонт у приміщенні. На День Святого Миколая ми будемо вручати їм Ордена Святителя Миколая і особисто від себе подарую їм дві ікони. Ці хлопці дійсно трудяться на славу Божою».
Ігумен Макарій ініціював створення парафії ПЦУ в Ізмаїлі. У прикордонному загоні він займається душпастирською опікою військовослужбовців. Мета військового капелана – об’єднати православних українців Ізмаїла, надати їм місце для молитви та підтримки, особливо важливої в умовах війни.
«Парафія – це місце, де людина з’єднується с Богом, молиться во славу Божу. У приміщенні, яке мені надало командування, будуть проходити служби. Моя мета, щоб вони проводилися постійно. Люди, які створять спільноту парафії, мають бути воцерковлені, віруючі. Щоб в них душа горіла, як у мене», – пояснює отець Макарій.
Капелан раніше служив у 1-ому прикордонному загоні міста Маріуполь. А пів року тому його запросили на капеланську посаду в місто Ізмаїл.
“Мені було важливо знайти свою церкву. Були капелани, які намагалися створити українську парафію, куди можна було прийти і побути з однодумцями, які шукають того ж самого. Бо країні тяжко і на душі тяжко. Але, на жаль це все було ненадовго. Капелани змінювалися. А парафії так і не було. Я дуже рада, що є все ж таки місцина в Ізмаїлі, куди можна прийти і помолитися. Так, людей ще мало. Їм потрібно доносити, що українська церква в нас вже є. І дуже хочеться, щоб нас було більше. Бо спільна молитва дуже сильна і треба молитися разом”, – зазначає місцева мешканка Марина.