Джерело: Локальна історія
В неділю рано сонце сходило,
Сади вишневі розвеселило.
В саду вишневім – цвіток біленький,
Ой народивси Христос маленький.
Ой чесні люди, чесна людино,
Христос родивси – весела днина.
Христос родивси – будем взнавати,
Ісусу Христу славу давати.
Ми, коліднички, чесно вважаймо,
Барточки срібні вгору здіймаймо.
Барточки срібні в руках вбертаймо,
Скрипочка грає – Христу співаймо.
Та й заспіваймо, гори, долини,
Шоб веселится всі полонини,
Шоб веселится рідна землиця,
Шо пустить колос жито, пшениця.
Шо пустить колос, буде пускати,
А ми будемо колідувати.
Бо колідочка — Божії слова,
То українська рідная мова.
Ми, коліднички, чесно вважаймо,
Вкраїнськов мовов Христу співаймо.
А Ісус Христос голос почує,
Щєстє, здоровлє нам подарує.
З гори нам дано на світі жити,
Треба нам, браття, цей хрест носити.
Ці коліднички, що си зібрали,
Їх діди й мами чесно навчали.
Чесно навчали Бога взнавати,
На Різдво рано колідувати.
Ой із-за гори зійшла зірничка,
Винесли з церкви хрест колідницький.
Винесли з церкви, переступають,
Давні звичаї не покидають.
Не покидають, не буд покидати:
Позволь нам, Боже, нарік діждати,
Позволь нам, Боже, волю здобути,
Шоби цей голос ше раз почути.