На підставі подання Комісії з питань канонізації святих Синод ПЦУ 2 лютого ухвалив рішення щодо приєднання до лику місцевошанованих у Таврійській єпархії святих Василівських мучеників, день пам’яті яких вирішено відзначати 26 квітня. Синод надав благословення для церковного вжитку текстів тропаря, кондака та молитви святим Василівським мученикам.
Новомученики Василівські, настоятель церкви Різдва Христового села Василівки Снігурівського району Миколаївської області єрей Сергій Штенко та миряни Кирил Приймак і Прохор Бунчук, прийняли мученицьку смерть 26 квітня 1922 року під час кампанії більшовицької влади з вилучення церковних цінностей, виявивши твердість і мужність у стоянні за віру, храм і його святині.
За повідомленням сайту Благовіст, отець Сергій Штенко народився 24 серпня (ст. ст.) 1875 року у селі Хондаківка Херсонського повіту Херсонської губернії (нині це село Новокондакове Снігурівського району, Миколаївської області) у сім’ї стихарного диякона.
Після закінчення Одеської духовної семінарії в 1897 році був направлений до церкви Різдва Христового як псаломщик, потім був висвячений на диякона в цій самій церкві, а 1898 року — на священника. Як настоятель і пастир здобув серед парафіян величезний авторитет і повагу.
Кирило Приймак був служителем при храмі Божому. Постійно був зайнятий справою, боявся неробства і завжди говорив: “Бог любить трудящих”.
Прохор Бунчук жив у селі Павлівка, яке знаходиться на відстані трохи більше кілометра від Василівки. Був шанований односельцями і цілком відданий церкві.
Вилучення церковного майна для вірян було блюзнірством і наругою над вірою та святинями. Тому, коли до Василівки з’явився уповноважений для виконання наказу “згори”, на набатний церковний дзвін збіглися парафіяни, в основному жінки із сестринства, організованого для охорони храму. Вони не лише не допустили до церкви грабіжника, а й навіть вигнали його з церковного двору. Це і стало приводом для влади назвати цей інцидент селянським бунтом і викликати збройне підкріплення із числа червоноармійців.
В організації бунту влада звинуватила священика Сергія Штенка, а також Прохора Бунчука та Кирила Приймака.
Заарештували їх уночі і вбили. Стараннями вірян на місці їх поховання було споруджено надгробок, але влада його зруйнувала, а могилу зрівняла із землею. І тільки на початку 90-х років було поставлено пам’ятник, а в 2004 році на місці мученицьких страждань, у снігурівській балці, було поставлено й освячено хрест.