21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Це свято встановлене згідно з Указом Президента від 13 листопада 2014 року на честь початку цього дня двох знаменних і доленосних подій у новітній українській історії: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.
День Гідності та Свободи став своєрідним наступником свята Дня Свободи, що відзначався на честь Помаранчевої революції з 2005 по 2011 роки 22 листопада, але згодом був скасований.
Саме 21 листопада 2013 року розпочалися перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Попрання законодавчо закріплених пріоритетів зовнішньої політики України, якою власне і була Угода про асоціацію між Україною та ЄС, викликала обурення українців.
Для українського суспільства стало очевидним, що країна стрімко рухається до цілковитого авторитаризму з його зневагою до засадничих прав людини, тотальною корупцією, свавіллям правоохоронних органів, репресіями та терором. Саме це й змусило українців вийти спочатку на вулиці Києва, а потім й інших міст України.
Події розгорталися стрімко і драматично – від мирних зібрань студентства до масових мітингів, палаючих шин, «коктейлів Молотова» і бруківки, що стала зброєю в руках протестувальників. Але найтрагічнішим було те, що цього разу, на відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи вартувало українцям 106 убитих і понад 2 тис. поранених. І це була лише ціна 3-х місяців Євромайдану. Навесні 2014 року почалася військова агресія Росії, яка супроводжувалася окупацією Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей.
З нагоди цього Дня в усіх населених пунктах України відбуватимуться традиційні меморіальні заходи – молебні, покладання квітів, панахиди у церквах. У Києві на алеї Героїв Небесної Сотні відбудеться молебень.
У День гідності і свободи Президент звернувся до нації:
"Усі побачили, який у нас народ! Готові віддати останнє. Готові стояти до останнього. Не втратили гідності. Мужності. Віри в себе. І об’єдналися. Щоб не втратити волю. Не втратити незалежність. Не втратити Україну.
Можемо залишитися без грошей. Без бензину. Без гарячої води. Без світла. Але не без волі. І це залишається незмінним.
Так, ми заплатили й продовжуємо платити за свободу дуже велику ціну. І ніколи не забудемо всіх, хто віддав за Україну своє життя. І ніколи не пробачимо всім, хто позбавив їх життя й хотів позбавити нас волі. Але головне, що це нікому не вдалось і ніколи не вдасться.
Ці слова я казав на цьому ж місці у цей же день рівно один рік тому. Що відтоді змінилося? Чимало. На нашій землі з’явилися воронки. У наших містах і селах – блокпости та їжаки. На наших вулицях буває темно. У наших домівках буває холодно. Змін багато, але вони не змінили найголовнішого. Бо найголовніше – не ззовні, а всередині. І це залишається незмінним. І тому ми витримаємо. Ми вистоїмо.
Всі. Різні. Але українці й українки. Захисники й захисниці. Всі, xто знає: треба бути гідним, а не здаватися. Бо здаватись українці не звикли. Тому що мають гідність. А тому – свободу!
Це залишається незмінним. Ми все подолаємо. Пересилимо. Переживемо. Переможемо!
І в День Гідності та Свободи зберемось на майдані Незалежності. Там, де завжди захищали гідність і свободу. На граніті, на барикадах під час Помаранчевої революції та Революції Гідності. Там, де ми відзначали 30-річчя незалежності України. І там, де ми відзначимо День Перемоги України. У мирному Києві, у мирній Україні я скажу про важливе. Про головне. Те, що лишилося незмінним. І залишиться незмінним. Слава Україні!"