Національна комісія з реабілітації у 2025 році реабілітувала 560 людей, репресованих комуністичним режимом.
Про це повідомив голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров під час презентації річного звіту в Укрінформі.
"Цього року в нас є низка реабілітованих - це 560 людей, 263 людини визнані постраждалими", - сказав Алфьоров.
Крім того, за його словами, 21 людині надано розʼяснення, що вона вже є реабілітованою та не потребує повторної реабілітації, а 29 людям відмовлено у визнанні реабілітованими чи потерпілими від репресій
Водночас у розгляді 82 справ оголошено перерву для збирання додаткової інформації. Надіслано 50 звернень до Національної поліції, СБУ й обласних архівів для отримання матеріалів.
Алфьоров зазначив, що серед реабілітованих, зокрема, 22 особи, які були незаконно засуджені за так званою Катинською справою. Це представники різних національностей - поляки, українці та євреї.
Голова УІНП підкреслив, що діяльність комісії є важливою складовою державної політики в сфері національної пам’яті. Нині триває робота з продюсерськими центрами щодо створення короткометражного фільму про роботу комісії.
Національна комісія з реабілітації почала працювати у липні 2019 року. Цей спеціальний постійний орган при Українському інституті національної пам’яті надає статус реабілітованих особам, постраждалим від політичних репресій комуністичного та тоталітарного режимів в Україні.
Додамо, радянська репресивна система знищила або ув'язнила десятки тисяч священнослужителів різних конфесій (православних, греко-католиків, римо-католиків та інших) протягом усього періоду СРСР, особливо у 1930-х роках та після Другої світової війни. Загальна кількість репресованих священиків налічує тисячі, включаючи масові арешти, депортації та страти.
У період «Великого терору» 1937–1938 років було знищено більшість духовенства, а у 1945-1950-х роках репресії спрямовувалися на ліквідацію УГКЦ, де, наприклад, після заборони було репресовано сотні священиків. Багато з них були розстріляні, ув'язнені в таборах ГУЛАГу або депортовані, особливо після насильницького ліквідаційного Собору 1946 року. Точну загальну цифру встановити важко через знищення архівних документів, але дослідники підтверджують масштабне нищення інституції Церкви.