В УПЦ МП відмежувались і засудили заяви XXV Всесвітнього російського народного собору, який відбувся 27 березня 2024. Однак розривати стосунки з Москвою не стали.
Про це йдеться у Заяві заява ВЗЦЗ УПЦ МП.
Зазначається, що УПЦ МВ "відмежовується, категорично не поділяє і засуджує викладені в цьому документі ідеї".
В УПЦ МП наголошують, що 27 травня 2022 року вони проголосили свою повну незалежність від РПЦ, ідеї "русского міра" не підтримують, своє земне служіння пов'язують з Україною, "на захист якої Церква закликала з першого дня повномасштабного російського вторгнення".
В УПЦ МП також засудили твердження кліриків РПЦ, що так звана «спеціальна військова операція» "є новим етапом національно-визвольної боротьби російського народу проти злочинного київського режиму і колективного Заходу".
"З точки зору Євангелія військові дії не можуть бути виправдані як «священні», а також не можуть лунати від людей, які називають себе священнослужителями", - заявили в УПЦ МП.
"Підсумовуючи, констатуємо, що в згаданому тексті міститься апологія насильства, виправдання порушень духовно-моральних та євангельських принципів, що несе загрозу українській ідентичності та суверенітету і територіальній цілісності України. Вважаємо, що розглянуті вище ідеї зі згаданого документу не можуть бути підтримувані релігійною організацією, яка претендує на те, щоб називатися християнською", - йдеться у заяві ВЗЦЗ УПЦ МП.
Слід зазначити, що, не зважаючи на гучні заяви про свою незалежність від Москви, УПЦ МП і надалі перебуває у підпорядкування РПЦ і є її структурним підрозділом.
Про це свідчить висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви, який провела Державна служба України з етнополітики та свободи совісті.
Експертна група, зокрема, дійшла таких узагальнених висновків:
– Прийняття нової редакції Статуту про управління УПЦ (від 27.05.2022) та Постанови Собору УПЦ не призвели до розриву церковно-канонічного зв’язку Української Православної Церкви із Російською Православною Церквою. Статус УПЦ як структурного підрозділу РПЦ, що користується певними правами самостійності, але не утворює автокефальну Церкву, залишається незмінним.
– УПЦ відносно РПЦ має церковно-канонічний зв’язок частини із цілим. Відносини УПЦ з РПЦ не є відносинами однієї самостійної (автокефальної) церкви з іншою самостійною автокефальною церквою. УПЦ також не має статусу автономної Церкви, який би визнавався іншими церквами, а, отже, з точки зору еклезіології та канонічного права є структурним підрозділом РПЦ, що має окремі права самостійного утворення без власної канонічної суб’єктності.
– Нинішня діяльність чи бездіяльність найвищих органів церковної влади та управління УПЦ свідчить про те, що УПЦ продовжує перебувати відносно РПЦ у відносинах підпорядкування. Вона не діє як самостійна (автокефальна) Церква і не проголошує власної самостійності (автокефалії). Жодних документів чи дій, які б свідчили про трансформацію УПЦ в самостійну відносно РПЦ релігійну організацію, членами Експертної групи не виявлено.
З повним Висновком експертної групи можна ознайомитися за посиланням.