Таке звинувачення на адресу УГКЦ пролунало в озвученій на Архиєрейському Соборі РПЦ доповіді Митрополита Володимира про стан УПЦ (МП) та про виклики, які стоять перед цією Церквою.
Предстоятель УПЦ (МП) звинувачує УГКЦ в підтримці УПЦ КП, в духовній опіці української діаспори за кордоном та в міжконфесійних конфліктах на території Білоцерківської та Вінницької єпархій, хоча і зазначає, що відносини між православними і греко-католиками в Україні в цілому є не такими вже напруженими.
Митрополит Володимир у листі говорить про офіційне звернення УПЦ КП до Предстоятелів Помісних Православних Церков, а також до глав Римо-Католицької Церкви, Церкви Англії та Української Греко-Католицької Церкви з проханням про визнання дійсності таїнства хрещення, здійсненого в розколі.
На звернення т.зв. УПЦ КП, акцентує в листі до учасників Архиєрейського Собору РПЦ Митрополит Володимир, ніяк не відреагували лідери інших християнських конфесій, крім УГКЦ.
«У Києві не було отримано відповідей ні від глави Римо-Католицької Церкви, ні від глави Церкви Англії. Лише Глава Української Греко-Католицької Церкви верховний архиєпископ Києво-Галицький Святослав (Шевчук) направив на адресу т.зв. УПЦ КП офіційний лист, в якому заявив про фактичне визнання таїнства хрещення, яке чиниться в УПЦ КП». Таким чином, УГКЦ стала єдиною конфесією, що фактично підтримала українських розкольників. Тим самим УГКЦ порушила принципи, які вироблені в ході як православно-католицького, так і міжхристиянського діалогу в цілому. В рамках цього діалогу сторони зобов'язуються не вступати в офіційні контакти з тими церковними групами, які не мають канонічного визнання. Тому, наприклад, Православна Церква не підтримує контактів з розкольницькими групами всередині Католицької Церкви, сподіваючись на те, що і офіційні представники католицької сторони відмовляться від контактів з групами, що не мають спілкування зі світовим православ'ям", - йдеться в листі.
Митрополит Володимир згадав також про конфлікти між представниками Української Греко-Католицької Церкви та громадами УПЦ (МП) на території Білоцерківської та Вінницькій єпархій, хоча і зазначив, що на відміну від 1980-90-х рр.., взаємини між православними і греко-католиками в Україні в цілому є не такими напруженими.
«Виникають лише окремі непорозуміння, головною причиною яких, на наш погляд, є спроби Греко-Католицької Церкви створювати і розвивати свої структури в регіонах з переважаючим православним населенням. Слава Богу, сьогодні нам вдалося не допустити порушень громадського порядку та конфронтації на релігійному грунті. Однак небезпека виникнення такого протистояння зберігається. Ще раз підкреслимо, що Українська Православна Церква наполягає на тому, що в Україні повинні послідовно реалізовуватися ті принципи, які були вироблені в ході православно-католицького діалогу. Зокрема, Баламандські угоди 1993 року прямо засуджують прозелітизм у взаєминах між православними і католиками. І ми наполягаємо на тому, що цей принцип повинен дотримуватися і Української Греко-Католицькою Церквою», - сказано в листі Митрополита.
Ще однією проблемою у стосунках між УПЦ (МП) та УГКЦ Митрополит Володимир назвав ситуацію з пастирською опікою української діаспори.
«Ще одним серйозним викликом для Української Православної Церкви є ситуація з пастирською опікою української діаспори ... Крім прямого пастирського обов'язку піклуватися про своїх віруючих, для Української Православної Церкви актуальність цього питання викликана також присутністю за кордоном греко-католицьких церковних структур. Нерідко православні українці, опиняючись за кордоном, у прагненні зберегти свою національну і культурну ідентичність починають відвідувати греко-католицькі храми. Також останнім часом спостерігаються спроби українських розкольників (зокрема, «УПЦ КП») організувати свої парафії в діаспорі. Все це не може не викликати в нас стурбованості. Ми повинні задуматися над виробленням більш ефективного механізму пастирської опіки українців у діаспорі», - акцентував Митрополит Володимир у листі до Архиєрейського Собору РПЦ.