Нещодавно у тернопільському видавництві «Підручники і посібники» вийшла книжка «Василіянські монастирі України: Галичина і Закарпаття».
Початкові варіанти більшості статей, опубліковані на РІСУ, обросли коментарями, доповненнями тощо. Як пише головний натхненник видання Володимир Мороз, «тексти уже після видруку, як це часто буває, починають жити своїм життям і притягувати нові факти, тлумачення, цілі мікроісторії». Таким чином у путівник увійшли нові редакції статей.
Видання є повноколірним і багато ілюстрованим — сучасними світлинами та архівними фото. У ньому представлені історичні довідки про 19 монастирів Чину святого Василія Великого, розкидані по трьох галицьких областях і на Закарпатті. Це обителі у Бороняві, Бучачі, Гошові, Добромилі, Дрогобичі, Жовкві, Золочеві, Івано-Франківську, Імстичеві, Краснопущі, Крехові, Лаврові, Львові, Малому Березному, Мукачеві, Підгірцях, Погоні, Улашківцях, Червонограді.
Автори намагалися якнайповніше представити історії кожного з монастирів. Для цього була залучена численна бібліографія: загалом використано 217 позицій джерел, літератури та матеріалів в інтернеті. Тому можна вважати це видання не простим путівником, а серйозним дослідженням історії Василіянського Чину на прикладі історій окремих обителей, чудотворних ікон, визначних ченців.
“Для тексту ми обрали науково-популяний формат, — розповідає Володимир Мороз. — Наприкінці книги є списки джерел і літератури, вебліографія, а також, що важливо, – іменний покажчик. Готуючи його, я відкрив для себе надзвичайно багато цікавих речей. Адже коли пишеш нарис про якийсь один монастир, наражаєшся на небезпеку упустити, наприклад, моменти діяльності цікавих історичних осіб в інших місцях. А так дивишся у покажчик, і буваєш подеколи просто вражений, якою розмаїтою була діяльність тієї чи іншої людини. Узагалі діяльність отців і братів василіян в нашій історії – це ще значною мірою незвідане поле, terra incognita, для сучасної української спільноти. Ми просто зобов'язані наново перевідкрити для себе ці сторінки минулого. І, запевняю,після цього ми зможемо побачити себе в новому світлі, переосмислити багато речей минулого, а також те, як вони впливають на сучасність”.
До книги увійшли довідки про лише існуючі монастирі Галичини і Закарпаття. Тут немає інформації про нині неіснуючі монастирі або такі, які зараз не належать ЧСВВ. Автори не відкидають, що займуться і такими обителями.
У виданні бракує карт з позначенням місць розташування монастирів, а також довідкової інформації про можливе добирання до монастирів, як це звично для типових путівників.
Замовити книжку можна у редакції РІСУ або у видавництві «Підручники і посібники».