Ватикан офіційно засудив діяльність «самозваних греко-католицьких єпископів з Підгірців» і застеріг вірних від приєднання до них

Конгрегація Віровчення, відповідаючи на запит церковної влади Української Греко-Католицької Церкви та відомств Римської Курії, «постановила цією декларацією проінформувати вірних, особливо в країнах походження самозваних єпископів, про їхній актуальний канонічний статус».

У четвер, 29 березня 2012 р., у Ватикані оприлюднено «Декларацію Конгрегації Віровчення щодо канонічного статуту “самозваних греко-католицьких єпископів з Підгірців” Іллі Догнала, ЧСВВ, Маркіяна В. Гітюка, ЧСВВ, Методія Р. Спіржика, ЧСВВ, та Роберта Оберхаузера». В документі, датованому 22 лютого 2012 року та підписаному Префектом та Секретарем згаданого відомства Римської Курії, йдеться про те, що «Апостольська столиця з тривогою слідкувала за діяльністю цих єпископів, які, виключені з Василіянського Чину святого Йосафата, самі проголосили себе єпископами Української Греко-Католицької Церкви». Документ зазначає, що ці особи й надалі наносять моральну та духовну шкоду «не лише Василіянському Чинові святого Йосафата й Українській Греко-Католицькій Церкві, але також і Апостольській Столиці та цілій Католицькій Церкві», що викликає поділ та замішання між вірними.

Конгрегація віровчення зазначає, що «Церковні представники різного рівня від самого початку цієї болючої справи надаремне намагалися відмовити їх від поведінки, яка, серед іншого, може ввести в оману вірних, що й сталося з певною їх кількістю».

«Апостольська Столиця, дбаючи про захист єдності Христового стада, сподівалася на покаяння та повернення цих духовних осіб до повної єдності з Католицькою Церквою. Нажаль, – читаємо в документі, – останні події, як от невдала спроба державної реєстрації “Підгорецької групи” під іменем “Українська правовірна Греко-Католицька Церква”, показали їхню закам’янілість».

Тому, з огляду на спільне добро Церкви, переконавшись, що самопроголошені єпископи не виявляють жодного розкаяння, а, навпаки, продовжують створювати замішання, зокрема, «очорнюючи представників Апостольської Столиці та місцевої Церкви та стверджуючи, ніби верховна влада Церкви має документи, які б підтверджували дійсність їхніх єпископських свячень», Конгрегація Віровчення, відповідаючи на запит церковної влади Української Греко-Католицької Церкви та відомств Римської Курії, «постановила цією декларацією проінформувати вірних, особливо в країнах походження самозваних єпископів, про їхній актуальний канонічний статус».

Відмежовуючись від діянь та фальшивих декларації самозваних «єпископів», Конгрегація Віровчення заявляє, що «не визнає дійсності їхніх єпископських свячень та всіх свячень, ними уділених, чи які будуть уділені». Також пригадується про те, що канонічним статусом чотирьох згаданих осіб є екскомуніка, тобто виключення з церковного сопричастя.

Крім того, звернено увагу на те, що «вживання назви “католицька” групами, які не визнані авторитетною церковною владою, згідно з каноном 19 Кодексу Канонів Східних Церков, є незаконним».

«Тому, вірні зобов’язані не приєднуватися до згаданої групи, оскільки вона, згідно з усіма канонічними наслідками, перебуває поза церковним сопричастям», – наголошується в останньому пункті декларації, яка також заохочує молитися за членів цієї групи, щоб вони змогли покаятися та повернутися до повного сопричастя з Католицькою Церквою. Про це інформує Радіо Ватикан.

 Довідка РІСУ: Екс-монахи Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік, Самуїл Р. Обергаусер раніше належали до ліквідованої у 2004 році Чеської делегатури отців-василіян. Четвертий отець — Василь-Маркіян Гітюк — українець. На сьогодні здійснюють свою діяльність у селі Підгірці на Львівщині. 

Конфліктна ситуація з цими священнослужителями розпочалася 2003 року, коли вони виступили проти призначення Ватиканом на посаду екзарха Рутенської Греко-Католицької Церкви в Чехії словака о. Ладислава Гучку. Вони спробували зареєструвати громаду УГКЦ, але робили це без згоди церковної влади. Щоб частково зменшити напругу, весь провід Чеської делегатури отців-василіян було відіслано до України, а одного члена до Англії. 

13 червня 2004 року Х Генеральна Капітула (Колегія керівних осіб ордену) Василіянського Чину св. Йосафата прийняла рішення про ліквідацію Чеської делегатури. Від Чину було відсторонено 21 члена делегатури. Монахи, які на той час перебували у Підгорецькому монастирі і які також належали до розформованої Чеської делегатури ЧСВВ звернулися з поданням до Папи і перебували у Василіанському Чині до остаточного вирішення питання. 

Перебуваючи в Україні вищезгадані отці працювали реколектантами у Свято-Благовіщенському василіанському монастирі, однак згодом їх діяльність була в основному зорієнтована на критику керівництва УГКЦ та інших церковних інституцій. 

Внаслідок цього і зважаючи на діяльність згаданих священиків в Чехії, Патріарх Любомир та провід ЧСВВ в Україні 2004 року звернулися з листом до тодішнього керівника Львівської облдержадміністрації Олександра Сендеги з проханням «заборонити в’їзд в Україну чи перебування в Україні» отцям-василіянам з розформованої Чеської делегатури ЧСВВ, оскільки «ці ченці некоректною поведінкою та непослухом своїм монашим наставникам і місцевій єрархії вже спричинили великий заколот на шкоду вірним у Чеському екзархаті ГКЦ, у Василіянському Чині та інших чинах і згромадженнях, а тепер завдають шкоду вірним УГКЦ». 

На початку 2005 року монахів було виключено з Василіянського Чину відповідними Декретами, потвердженими Конгрегацією для Східних Церков. Оскільки вони (отці Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік і Василь-Маркіян Гітюк) «постійно виключають елемент підлеглості церковному проводу у видимому організмі, яким є Церква, то згідно з каноном 8 Кодексу Канонів Східних Церков, вони тим самим позбавили себе повної злуки з Католицькою Церквою тут на землі». 

Однак, і після цього екс-монахи не припинили своєї діяльності. Головним звинуваченням вищого керівництва Греко Католицької Церкви з боку «підгорецьких отців» стало звинувачення в причетності його (керівництва) до «духу світу цього». Себе ж екс-монахи бачили рятівниками Церкви від цього «духу». 

10-11 листопада 2005 року на 28 сесії Синоду УГКЦ було прийняте рішення про початок процедури попередження священиків з Підгорецького монастиря, о. Іллі Догнала, о. Методія Шпіржіка і о. Маркіяна Гітюка, через їхні неприпустимі дії. 

16 січня 2006 року на позачерговій сесії Синоду УГКЦ було прийнято наступне рішення: «Для канонічного дослідження ситуації щодо отців Іллі Догнала, Методія Шпіржіка та Маркіяна Гітюка з Підгорецького монастиря створити комісію у складі Преосвященного Владики Софрона (Мудрого), Високопреосвященного Владики Ігоря (Возьняка) та Преосвященного Владики Василя (Семенюка)». (Постанови позачергової сесії Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ 16 січня 2006 року) 

Апогеєм стало оприлюднення підгорецькими екс-монахами, 3 березня 2008 року, заяви, в якій йшлося про те, що вищезгадані отці були таємно висвячені на єпископів УГКЦ. При цьому ім’я єпископа, який їх висвятив, по сьогоднішній день не оголошується. 

23 березня 2008 року Глава УГКЦ Любомир (Гузар) виступив із офіційним зверненням, в якому викривав псевдоєпископів. В оприлюдненому релізі зокрема йшлося про те, що: 

«1. Синод Єпископів УГКЦ ніколи не пропонував вищеназваних осіб в кандидати на єпископський сан; 

2. Вони ніколи не одержували благословення Папи Римського, як цього вимагає церковний закон. 

Тому, незважаючи на їхні заяви, не можна їх уважати єпископами Української Греко-Католицької Церкви.» 

(прес-реліз УГКЦ від 23.03.08) 

У перших числах червня 2008 року Колегіальний трибунал Сокальсько-Жовківської єпархії у карних процесах ієромонахів ЧСВВ Іллі А. Догнала, Методія Р. Шпіржіка, Маркіяна В. Гітюка та священика Роберта Обергаузера виніс вироки на першому ступені суду, а саме, що зазначені священики повинні бути покарані великою екскомунікою. 

Судова справа, яка була проведена трибуналом Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, не знайшовши доказів єпископських свячень вищезгаданих священиків та звернувши увагу на непослух та безпідставну критику єрархії УГКЦ а саме: 

- незаконне присвоєння уряду та незаконне виконування служіння (порушення кан. 1462 ККСЦ);

- розпалювання бунту та ненависті проти місцевого ієрарха Владики Михаїла (Колтуна) і Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Любомира (Гузара) та підбурювання підлеглих до непослуху щодо них (порушення кан. 1447 §1 ККСЦ); 

- нанесення кривди та важкої шкоди добрій славі вищезгаданих особі та інших ієрархів УГКЦ через наклепи (порушення кан. 1452 ККСЦ); 

виніс кару великої екскомуніки. Рішення було оприлюднене 17 вересня 2008 року. 

7 жовтня 2008 року Найвищий Трибунал Католицької Церкви, Апостольська Сигнатура, дала відповідь на прохання «підгорецьких отців» перевірити правомірність винесеної їм трибуналом УГКЦ кари великої екскомуніки. У своїй відповіді, про яку Апостольська Сигнатура повідомила також єпископа Сокальсько-Жовківського УГКЦ Михаїла (Колтуна) (Прот. 41750/08 VT), Найвищий Трибунал Католицької Церкви, звертаючись до «підгорецьких отців», чітко зазначає: «… розглянувши ваші звернення до Святішого Отця та Верховно Архиєпископського Трибуналу, додані до вашого листа, ця Апостольська Сигнатура не знаходить жодних причин для того, щоб також втручатися у цю справу». 

4 травня 2009 року Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури своїми Декретами виніс однаковий вирок щодо кожного з наступних п’ятьох єромонахів: 

1. 30.10.2008-Protoc. N. 36629/04 CA - Священик ШЕЛЕПКО Василь (чернече ім’я Роман), народжений 10.08.1969, громадянин України. 

2. 7.11.2008-Protoc. N. 37579/05 CA - Священик ШПІРЖІК Юрій – ŠPI?IK Ji?i (чернече ім’я Кирило), народжений 13.11.1966, громадянин Чеської Республіки. 

3.3.04.2009-Protoc. N. 36628/04 CA - Священик ШПІРЖІК Річард – ŠPI?IK Richard (чернече ім’я Методей) народжений 6.03.1968, громадянин Чеської Республіки. 

4. 17.04.2009-Protoc. N. 36626/04 - Священик ГІТЮК Василь (чернече ім’я Маркіян), народжений 28.01.1970, громадянин України. 

5. 17.04.2009-Protoc. N. 36627/04 - Священик ДОГНАЛ Антонін – DOHNAL Antonin (чернече ім’я Ілля), народжений 7.06.1946, громадянин Чеської Республіки. 

Своїми Декретами Апостольська Сигнатура підтвердила виключення з Василіанського Чину вище згаданих монахів, яке було здійснене на підставі рішень Протоархимандрита та Ради Чину. 

На основі рішень отриманих від Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури, усі ці священики більше не належать до Василіанського Чину Святого Йосафата. Вони не мають права носити василіанський монаший одяг і ставити біля свого імені чи прізвища василіанської позначки «ЧСВВ» - «OSBM», чи «ЧСВВ-ІІІ» - «OSBM-III».