Митрополит Борис Ґудзяк причетний до розбудови важливих для України довгобудів — Паризької єпархії Української Греко-Католицької Церкви та Українського католицького університету. УКУ йому вдалось із закинутого приміщення перетворити на один із провідних в Україні університетів. Та з часом він передав ці проекти в руки інших людей, бо переконаний: треба вміти делегувати справи, щоб вони й далі успішно продовжували своє життя. А 2019 року Папа Франциск призначив його Архиєпископом-Митрополитом Філадельфійським УГКЦ в США.
В інтерв’ю "The Ukrainians" владика Борис серед іншого розповів, як наважитися відпускати відповідальність за масштабні проекти, делегувати її іншим. Це та проблема, з якою стикається українське суспільство.
Відповідь митрополита проста:
"Треба не поклонятися бузкові свого его. Треба розуміти, що я є смертний, що я вмру. Якщо діло має жити, треба вміти його передати і готувати цю передачу від першого дня.
Це є велика проблема у нашому суспільстві, що багато чого лідери замикають на собі. Ми маємо партії імені когось, а не імені ідеї. Ми маємо мільйон прекрасних проектів. Уявіть всі ті реформаторські проекти, які починалися в 90-х роках. Скільки тих організацій постало і де вони сьогодні є? Що трапилося після Революції Гідності? Важливо розуміти соборність, синодальність, гідність і творчість кожної людини. Кожна людина може зробити свій внесок. Одна з причин, чому вона не робить цього, тому що ти, як керівник, їм не даєш місця на цей внесок.
Я старався, щоб у ректораті УКУ практично всі рішення були консенсусними. Це є спільна справа. Вона живе довше, навіть як керівник відходить. Для мене найбільша радість, коли бачу, як хтось росте. Я не кажу, що я є ідеальний у цьому, що у мене немає амбіцій. Але досвід дає більше задоволення. Коли ти бачиш, що інші люди розквітають, що вони розвиваються, мужніють, стають зрілими. Університет є іншим, ніж він був, у багатьох вимірах. Він утричі більший. У Парижі тепер також є нові процеси, служить там владика Гліб Лончина. Тяглість продовжується…"