У Великі Понеділок, Вівторок і Середу відбуваються богослужіння, включаючи Літургію Передосвячених Дарів, що майже не відрізняються від буденних служб Чотиридесятниці.
Тропар один для перших трьох днів: «Ось Жених гряде опівночі», — закликає християн у духовному пильнуванні зустріти Спасителя, що йде на страждання й смерть. Пісні трьох перших днів Страсної Седмиці містять згадування подій, що відбулися в останні дні перед Страстями Спасителя.
У Великий Понеділок згадується проклін безплідної смоковниці, що росте на шляху до Єрусалимського Храму, а також Йосип Прекрасний, проданий братами в єгипетське рабство.
У Великий Вівторок — притча Христова про десять дів. У Велику Середу — помазання блудницею миром ніг Ісуса Христа і зрада Юди. Усі ці теми докладно пояснюються в синаксарях після шостої пісні канону на утрені. На вечірні й утрені в ці дні читаються уривки з Євангелія, відповідні до дня. Читаються й паремії: дві на вечірні й одна на 6-му часі, але на відміну від Чотиридесятниці, паремії беруться із книг Виходу й Іова (на вечірні) і Єзекіїля (на 6-му часі).
На часах теж читається Євангеліє, але вже не вибрані уривки, а повністю — починаючи з першого розділу Євангелія від Матфея й до 17-го розділу Євангелія від Іоанна (до прощальної бесіди Ісуса з учнями, яка входить до числа страсних читань утрені Великої П’ятниці). Читання Євангелія на часах — один із найпізніших елементів нинішнього уставу, у практику цей звичай увійшов не раніше XV століття. Символічно ці читання зображують Ісуса Христа, що вчить у Храмі в останні дні перед стражданнями. Читання Євангелій у монастирях заповнювало собою майже весь день, між утренею, що кінчається на світанку, і до початку вечірні.
У Велику Середу відбувається остання в році Літургія Передосвячених Дарів і після її закінчення останній раз читається молитва преподобного Єфрема Сирина. Останній раз у цей день читаються і кафізми — до вечора Світлої суботи. У цей же день на «Господи взиваю» на «і нині» співається стихира єдиної відомої жінки-піснописця Касії «Господи, як у численні гріхи впала жона…». Преподобна Касія (IX століття), поетеса шляхетного походження, засновниця монастиря в Константинополі, відома як автор стихири на Різдво Христове «Августу єдиноначальствующу» і четверопіснця Великої Суботи, включаючи ірмоси «Хвилею морською». Четверопіснець Великої Суботи пізніше був перероблений у повний канон, і від первісного творіння св. Касії в богослужбовому вжитку залишилися тільки ірмоси.