1933 р. після закінчення Стрийської гімназії вступив до Львівської Богословської Академії; 1936 р. за успішне навчання був скерований для продовження навчання до Інсбрука.
18 серпня 1938 р. уведений у сан диякона, а 21 вересня 1938 р. митрополит Андрей Шептицький рукоположив його на священика.
Захистив дисертацію "Розвідка над Літургією св. Василія Великого".
1942-1947 рр. - студії в Римі; здобув ступінь магістра біблійних наук і доктора богословія.
У травні 1947 р. прибуває до США; працює секретарем Комітету українських емігрантів-католиків; душпастирську діяльність розпочинає в церкві св. апостолів Петра і Павла в м. Клівленді (Огайо).
З 1968 р. - духовник Української католицької семінарії св. Йосафата у Вашингтоні; з 1971 р. - професор Академії св. Василія у Філадельфії; 1977 р. призначений духовним директором семінарії св. Василія у Стемфорді.
У квітні 1978 р. Папа Римський Павло VІ надав йому ступінь Почесного прелата.
13 вересня 1979 р. Папа Іван Павло ІІ призначає його архиєпископом митрополитом Філадельфійським. 27 березня 1980 р. після Синоду Української Греко-Католицької Церкви Папа отримав призначення коад'ютора Верховного Архиєпископа УГКЦ із правом спадкоємності.
Після смерті Патріарха Йосифа Сліпого став Главою УГКЦ із титулом Верховного Архиєпископа; 25 травня 1985 р. Римський Архиєрей підносить Блаженнішого Мирослава Івана до гідності кардинала Католицької Церкви з титулярним собором св. Софії в Римі.
30 березня 1991 р. Блаженніший Мирослав Іван повертається на рідну землю. Згодом він так гадував про цей радісний момент: "По прибутті я знайшов Церкву, яка була міцною у своїй вірі та відданості".
Від початку Верховний Архиєпископ зайнявся реорганізацією цілої структури Церкви; було налагоджено роботу навчальних закладів, створено нові єпархії, багато уваги надавалося співпраці з мирянами.
У травні 1992 р. відбувся перший Синод єпископів УГКЦ у незалежній Україні. На відкритті Синоду Блаженніший зазначив: "На наших плечах ціле майбутнє нашої Церкви… Потрібно нам знову рішуче поставитись до питання визнання нашої Церкви як Патріархату".
У 1995 р. він захворів на запалення легенів, що серйозно вплинуло на його здоров'я. Наступного року, з огляду на його важкий стан, Синод Єпископів УГКЦ обрав владику Любомира Гузара єпископом-помічником Глави УГКЦ. Відтоді Блаженніший практично не втручався до справ управління Церквою, а займався богословською і науковою діяльністю.
Помер 14 грудня 2000 р., похований у соборі св. Юра у Львові.