Після місяців боротьби з важкою хворобою 14 серпня, на 44-му році життя, відійшов до Господа єромонах Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, військовий капелан, ігумен монастирів у Львові та Бердянську Ярослав Федунів.
"По тяжкій хворобі відійшов до вічної радості нашого Небесного Отця наш співбрат о. Ярослав Федунів, редемпторист. Нехай милосердний Господь прийме нашого співбрата у своєму Царстві. Дякуємо, отче Ярославе, за твоє невтомне служіння і за сміливість, бути з людьми у найскладніших моментах їхнього життя! Вічная пам'ять!", — повідомили на фейсбук-сторінці парафії свмуч. Йосафата у Львові, де він багато років служив настоятелем.
Соціальна мережа переповнена спогадами співбратів, колег, друзів та парафіян о. Ярослава.
"Спочивай з Богом, дорогий отче! Ти був прикладом вірності, терпеливості у випробовуваннях і у хворобі. Ти мав загартованого духа, багато дарів, а понад усе веселу вдачу. У проханнях Ти не вмів відмовити і завжди був готовий підтримати. В часі війни Ти був там, де було найскладніше. Ні обстріли, ні терпіння хвороби Тебе не зламали. Дякую Тобі за свідчення відваги і за подивугідну силу.
Щоразу як буду готовити Твою улюблену "жарену бульбу", буду подумки посміхатися Тобі. Знаю, що Ти й надалі будеш поруч, особливо в щоденній молитві. А зараз відпочинь... Спочивай зі святими у Бозі. Любимо Тебе", — написала сестра-редемптористка Альфонса Карапата.
"Скільки важливих, трепетних моментів в житті він благословив: перед очима - отець з новонародженою Оленусею на руках під час хрестин.... Ох, а як ми в захристії про майбутнє весілля повідомляли отцю....Скільки світла, гумору, людяності і батьківського тепла... Усмішка, яка дарувала тепло серцю, і одночасно глибока смиренність та стояння в правді перед Господом. Скільки вдячності в серці, — пригадує Тетяна Міщенко, журналістка РІСУ. — Ревний священник, простота і глибока віра якого притягали людей.
Небагатослівний, але такий, що показує приклад. ... 2014 рік. Пригадую 2-хвилинну проповідь під час однієї Літургії, отець Ярослав саме повернувся зі Сходу на трішки...І в церкві був воїн, на візочку після поранення, з яким вони були разом там, скільки тепла і підтримки, любові до людини і до України було в тих словах...
Він був Пастирем... о.Василь Іванів якось мені розповідав, як отець Ярослав, тоді ще молодий юнак, відкривав своє покликання, про його неймовірну родину: слухаєш, наче такі прості речі, "нехитрі", як то кажуть, а в серці від тої розповіді стало світло-світло, бо було усвідомлення, скільки ж глибини, світла, любові в цій історії...
Дякую, Боже, за дар життя отця Ярослава. За приклад його служіння Богу, людям, Україні...Прийми його в свої батьківські обійми в Царстві Небесному... Даруй Духа Утішителя спільноті, рідним, близьким... Бо втрата ця важка".
Інформація про похорон буде згодом.