«Я ні за кого, я проти всіх!» – це красиво, енергетично, виклично, але навіть для мас-медіа – аморально! Слоган вашої передачі є найгіршим взірцем релятивізму, такої собі відносності істини і справедливості, злочину і невинності, правди і брехні.
Шановний Олександре Семеновичу!
Я була запрошена як експерт на ток-шоу «Проти всіх», що записувалося вчора, 28 лютого 2008 року і було присвячене релігійній тематиці, як оголосила її ведуча Христина Бондаренко, «Забороненим релігійним сектам» або «Небезпечним релігійним сектам». Моє світоглядне та емоційне неприйняття концепції даного шоу та того духу, який там панував, спонукає мене звернутися до Вас із вимогою зняти мої коментарі до сюжетів, які там були показані, а отже і мою участь в ньому. Про свою незгоду із нав’язаною ідейною домінантою передачі я заявила, можливо, в не дуже чемний спосіб – пішла після другої «життєвої історії». Хочу сформулювати підстави своєї вимоги.
Я – не член редакційної ради «5 каналу», а тому мої візії і рекомендації – нелегітимні, але те, що було записано під час шоу (10.30-13.50), випускати в ефір не можна. Як споживач мас-медійного продукту, ставши учасником його приготування, хочу попередити: він є отруйним для суспільної свідомості.
Мене можна звинуватити в тому, що не є фахівцем в телепродакшині, не знайома із законами жанру, не володію методиками режисури і методологією написання програмних сценаріїв тощо. Але я, як експерт-науковець, знаю, що таке мета проекту, завдання, його концептуальне тло, візуалізація (по вашому – відеоряд), нарративність (по вашому – текст для начитки). Маю уяву про стандарти в журналістиці, яка, наскільки мені відомо, покликана подавати якомога об’єктивнішу інформацію про подію (що, де, коли, з ким), як мінімум 2 протилежні точки зору на них, а також зважені, а не нав’язані коментарі журналіста. Вибачте, але те, що робилося в павільйоні, виглядало непрофесійно, заангажовано, примітивно, образливо для учасників, хоча не всі це й усвідомлювали.
Хід передачі показав, що люди, які її готували, не часто спілкуються з віруючими людьми, слабо розуміють специфіку релігії, тому їм важко бути чутливими до таких тонких матерій, як релігійний досвід, Божа істина, одкровення, релігійне покликання. Вони не уявляють, що релігія, церква, віра – це трохи інший світ, якщо не сказати, принципово інший світ, в якому живе переважна більшість журналістів. А саме віра, релігія у цій програмі зазнали найбільших образ. Шоу було так вибудовано, що з цих одиничних випадків людських трагедій (і зовсім не-релігійного походження!) можна зробити – а люди так і вчинять! – один висновок: всі Свідки Єгови – вбивці, всі харизмати – ґвалтівники, всі мусульмани – екстремісти і терористи. А в цілому – всі релігії – це дурман, віруючі, відповідно – духовні сліпці, жертви, а їх лідери – аморальні типи, нечисті на руку менеджери від Бога.
Релігія не потребує ні вашої, ні моєї, ні чиєїсь іншої реабілітації (хоч так хотілося захистити її під час запису ток-шоу): вона була і буде завжди, як би комусь не хотілося її смерті. Всі прогнози з античних часів чи епохи просвітництва та вульгарно-войовничого атеїзму щодо відмирання релігії не справдилися! А кількість віруючих в світі, та й в Україні, постійно зростає. Така вже ця природа людини (правду кажучи, не всякої, з 6,5 мільярдного населення планети 120 млн. атеїстів), навіть надзвичайно інтелектуалізованої, освіченої, культурно збагаченої постмодерновим інформаційним суспільством.
Я розумію агностицизм С.Пояркова і визнаю за ним право на його епатажну думку щодо «кримінальності» всіх церков і релігій і «лохатості» віруючих.
Має право на існування і чітко озвучена матеріалістична позиція світських психологів і психіатрів («тільки слабка, хвора людина звертається до Бога», «все правлять гроші»).
Але чи мають якісь права 59% українців, які вважають себе віруючими (за даними Центра О.Разумкова), а отже визнають існування Бога і поважають єдину, соборну, Христову Церкву? Ким була представлена їхня позиція? Поодинокими моральними збоченцями з релігійних громад, питома вага яких там значно менша, ніж в суспільстві загалом?
Тривожно й від того, що в вашому шоу такими живучими виявилися войовничо-атеїстичні і комуно-тоталітарні підходи до релігії, коли на зміну одній позиції (ніякої релігії) пропонується інша (тільки та релігія, яку ми вкажемо).
При цьому безапеляційно будучи впевненими в єдиноістинності своєї позиції, учасники шоу авторитетно посилалися на зарубіжний досвід заборон (в реальності відсутніх) деяких релігій, не враховуючи того, що цей досвід є наслідком складного історичного розвитку окремих країн. Для України, з її індивідуальними культурно-історично-духовними особливостями він може мати лише відносну цінність. Навіщо так послідовно мавпувати чуже? Творімо власне відношення до суспільних процесів, фактів духовного життя. Творімо власне суспільство, українське, а не по-французьки чи по-російськи світське.
Зверніть увагу, коли будете переглядати матеріал, на обличчя людей в студії. Вдивіться в них і спробуйте визначити мотиви їхньої життєдіяльності: що керувало і керує рішеннями і поведінкою «героїв», безвольних, бездіяльних, безвідповідальних (кому вони можуть сподобатися і які почуття можуть викликати?), що лежить в основі оціночних суджень експертів, гостей (піар, заздрість, втома, що?) Яке відношення всі ці люди мають до релігії? Що вони, за невеликим виключенням, розуміють в цій справі? Як можна заявляти, що релігійне вчення утримує в собі заклики до вбивства, якщо релігія покликана утверджувати в людині Божу подобу? І ви хочете сказати, що така неправда є результатом пошуку правди, про що весь час нагадувала ведуча?
«Я ні за кого, я проти всіх!» – це красиво, енергетично, виклично, але навіть для мас-медіа – аморально! Слоган вашої передачі є найгіршим взірцем релятивізму, такої собі відносності істини і справедливості, злочину і невинності, правди і брехні. Що утверджує ваша програма, що критикує, що заперечує? Чи не пропагуєте ви як ідеальну позицію відчуження особи від свого минулого, теперішнього, майбутнього, морального і духовного? Це гасло програмує на недовіру і ворожість, а значить на зневіру (у свою державу, у Бога, у сусіда, у себе), озлобленість і самотність.
Хіба можна сьогодні так грубо маніпулювати свідомістю телеглядачів, нав’язуючи запрограмовану – одну! – точку зору як єдиноможливу позицію редактора, ведучої? Яку користь матиме народ з того, що незалежний (?) журналіст, ярмуючи нонсенсними і сумнівними одиничними випадками цілі громади українських громадян, тим самим провокуватиме через ЗМІ суспільну конфронтацію, нетерпимість і ненависть у нашому суспільстві? Це виглядає як планомірна «промивка мізків» українцям до рівня тваринного інстинкту – суцільного страху.
Ясно, що в такому вінегреті хибних (фальшивих) цінностей брати участь мені не дозволяє сумління і віра в Суд Божий. Але дякую за запрошення.