На запрошення організації святого Егідія за співпраці з комісією УГКЦ «Справедливість і Мир» у Львові перебуває Тамара Чикунова – відома активістка скасування смертної кари в Узбекистані та країнах колишнього Радянського Союзу.
Як повідомили РІСУ у комісії «Справедливість і Мир» УГКЦ, 15 лютого Тамара Чикунова зустрілася з представниками міської влади, зокрема з міським головою Андрієм Садовим та заступником міського голови з гуманітарних питань Василем Косівим. Метою зустрічі, організованої за сприяння комісії УГКЦ «Справедливість і Мир», була пропозиція місту Львову приєднатися до всесвітньої коаліції «Міста за життя, міста проти смертної кари» та спільно відзначити всесвітній день проти смертної кари (30 листопада). На сьогоднішній день до цієї коаліції належать 1182 міста у 81 країні світу. Ці міста щорічно відзначають день проти смертної кари символічною акцією – освітлюючи відомі пам’ятники архітектури, як от Колізей у Римі, площа і собор в Барселоні чи собор св. Стефана у Відні. Мер Львова радо висловився за приєднання міста до коаліції.
Як наголошують у комісії «Справедливість і мир», приєднання Львова до коаліції проти смертної кари надзвичайно важливе, адже, як слушно зауважує Тамара Чикунова, скасування смертної кари в Україні 2000 відбулося під тиском політичних сил, а не завдяки суспільному переосмисленню цього явища. Опитування стверджують, що смертну кару і досі підтримують від 60 до 80% українців, що свідчить про дуже низький рівень поінформованості та брак уваги до цього питання.
16 лютого Тамара Чикунова взяла участь у студентській конференції «Хто рятує одне життя – рятує цілий світ» у Львівському національному університеті імені Івана Франка, організованій спільнотою св.Егідія. Правозахисниця переконана, що юридичне скасування смертної кари ще не вповні забезпечує людині право на життя і пошани її гідності, адже ми щодня зустрічаємо покинутих і напризволяще залишених на смерть бездомних, сиріт, нарко- та алкозележних, вихідців з місць позбавлення волі тощо.
За останні роки всі аргументи на користь існування смертної кари були спростовані холодною статистикою: застосування смертної кари не веде до зниження рівня злочинності, і не є її стримувальним фактором. Так само виявляється, що страта не є для держави дешевшим способом покарання, ніж довічне ув’язнення. Натомість та ж статистика стверджує, що найвищу міру покарання присуджують, керуючись дискримінаційними підходами: частіше бідним людям, представникам меншин, на підставі расових, етнічних чи релігійних ознак. Помилки та несправедливість у судових процесах відбирають життя невинних людей, про що стає відомо згодом, коли вже нічого виправити неможливо. Такі помилки, на жаль, існують й існуватимуть завжди. Як наголошують у комісії «Справедливість і мир», ні за яких умов держава не може опускатися до рівня вбивці.