Created with Sketch.

Відпуст чи базар?

30.07.2015, 16:57

«Нова Зоря» порушувала тему торгівлі під час прощ не одноразово, проте, на жаль, мусимо ствердити, що наші прощі з кожним роком щораз більше нагадують ринки ширвжитку, аніж молитовні зібрання паломників, які прошкують до вибраних Богом місць, щоб отримати відпуст гріхів через Таїнства Покаяння і Євхаристії.

Пригадуться ранні 1990-ті, коли на наших прощах збиралися по кілька тисяч вірних на літургійну молитву і всі без винятку прочани були безпосередніми учасниками Служби Божої, повертаючись до домівок з радісними серцями, сповненими благодаттю через прийняття Найсв. Тайн.

Як не прикро, але тепер наші прощі щораз більше втрачають свою сакральність. Вони насправді набагато масовіші, аніж 20 років тому, але участь у відпустових Літургіях беруть далеко не всі паломники. Значна їх частина поглинута багатоголоссям ринку, який повсюдно вирує на кожній прощі. І в Зарваниці, і в Гошеві, і в Крилосі, і в Крехові, і в Погоні, і скрізь по наших містах та селах під час храмових празників у найближчих до відпустових місць чи церков вуличках і майданах – як на східному базарі. Сотні яток, різнобарвних наметів, часто прикрашених логотипами фірм і брендів, які не мають нічого спільного з християнством.

Продається все: і т. зв. предмети релігійного культу, і різні цяцянки, і страви швидкого приготування та напої сумнівної якості. Навкруги – гармидер, тиснява, нетерплячість. А ще – гори сміття, нагромаджені з політиленових пакетів, обгорткового паперу, одноразового посуду, неспожитих їжі, питва та рої мух над ними. Про яку особисту чи спільнотну молитву може бути мова?! Словом – базар і є базар…

Порушена нині тема очевидно викличе шквал критики на адресу автора, але так чи інакше майже всі – і духовенство, і вірні - змушені погодитися, що далі так тривати не може. В протилежному випадку вже через кілька років наші відпустові місця спорожніють, бо ж ринок нині в Україні всюди, а отже, щоб відвідати його – не конче їхати на прощу.

Найбільшу небезпеку для віри під час прощ складає те, що майже весь пропонований для купівлі «церковний крам» - дуже примітивний, без жодної мистецької вартості. Навіть язик не повертається назвати його «іконами» чи «образами». Насправді це десятки тисяч однотипних лубочних зображень, виготовлених в Китаї чи в місцевих кустарних майстернях, вкритих фальшивою позолотою та миготливими візуальними ефектами.

Тому організаторам прощ і відпустів  треба негайно суворо заборонити продаж цього «краму» (і взагалі будь-яку торгівлю!), бо духовна (та й екологічна) шкода від цього набагато більша, аніж від пластикових похоронних вінків. Такий «крам» нівелює сакральність святих ликів Христа, Богородиці та угодників Божих, перетворюючи їх у фетиші, а згодом у непотріб, який можна бездумно викинути чи знищити. Адже будь-якої миті на найближчій прощі можна купити такий самий, або навіть «файніший», і за менші гроші.

А ще такий «крам» підкопує віру, розвиває ідолопоклонство, поступово перетворюючи християн та язичників та стимулюючи перехід наших вірних у лави різних протестантських харизматичних спільнот чи свіднів Єгови, бо ж вони вивчають Слово Боже, а не колекціонують сумнівні картинки. Ця проблема також стосується і т.зв. «мощів», «реліквій» і «чудотворних ікон», які невпинно заполонюють наші храми і дуже часто відвертають увагу від найбільшого духовного скарбу – Євхаристійного Христа у кивоті на престолі.

Але це - вже  тема іншої розмови.

 

Читайте також