Декілька тисяч вірних зібралися на відпуст у василіянському монастирі в селі Боронява Хустського району Закарпатської області. Найбільше людей було з Мукачівської греко-католицької єпархії. Одначе приїхали також люди зі Львівської й Тернопільської архиєпархій УГКЦ.
Відпуст на празник святого пророка Іллі Тесвітянина – найбільший у році з поміж усіх, які відбуваються у Боронявському монастирі. Особливістю цьогорічних святкувань 1-2 серпня стало вшанування 230-річчя чудотворної Боронявської ікони Матері Божої та освячення нового іконостасу у монастирській церкві, повідомляє кореспондент РІСУ Володимир Мороз. Також під час празника єрейські свячення отримав чернець-василіянин Еміліян Гавей.
У проповідях, які присутні слухали просто надворі з каплички, де проводили служби, акцент зроблено на необхідності кожного християнина зберігати відповідний дух віри, дослухатися до голосу Бога і бути пророком – показувати іншим шлях до Бога.
Відпуст розпочався надвечір 1 серпня із Хресної дороги, зупинки якої облаштовано на схилах гори у мальовничому дубовому лісі. Проходячи їх, люди слухали духовні повчання з прикладами із життя святих – вихідців з українського народу та інших народів з усього світу.
Під час вечірні співав хор Василіянського інституту філософсько-богословських студій, що у Брюховичах. А на Літургії лунав спів хору з Великого Бичкова – батьківщини владики-мученика Теодора Ромжі. Цей хор, за словами настоятеля Боронявського монастиря отця Тараса Іванини, завітав до обителі уперше.
Вечірня проповідь 1 серпня віце-ректора семінарії у Брюховичах отця Йоана Школика, ЧСВВ стосувалася теми, чи чує Бог людські молитви і як саме? Адже можна почути, що от хтось молиться палко, а його молитви не почуті.
«Одного разу до Крехова, до родичів приїхала зі сходу нашої держави сім’я. Був саме час відпусту і люди великими гуртами йшли до монастиря. Ті люди зі сходу запитали, куди всі йдуть. «На відпуст до монастиря. Туди йдуть і моляться ті, кому щось бракує. Ви теж можете піти – вже чотири роки живете у подружньому житті, а не маєте дітей», почули вони у відповідь»… – лунало у проповіді. – Подружжя пішло. Не знати, як вони молилися, адже й «Отче наш» не знали. Але через деякий час Бог обдарував їх дитиною, а ще через деякий час – ще однією».
Коли ж їхні родичі, які не ходили до церкви, почули про це, то також поїхали до монастиря і почали обходити всі місця довкола.
«Але віра не в тому, щоби гонити горами (біля монастиря – авт.)! Вона в тому, щоб щиро молитися», – наголошував учасникам відпусту отець Йоан.
Справді, є молоді християни, які часто моляться, наприклад, про те, щоб знайти собі гарну пару.
«Раз у день моляться, а такої людини не зустрічають… Тоді моляться два – теж нема. Тоді три – нема. А тоді чують, зрештою, поклик Бога: «Дитино, ходи до монастиря». І відповідають: «Але я не про монастир молюся, а про добру пару». Так от, Бог не завжди нам відповідає так, як ми цього бажаємо».
Люди звикли осмислювати Бога у рамках власного розуму, а це веде до спрощень, слухали вірники. Натомість треба розуміти, що Господь хоче людині добра, а вона може ще навіть не усвідомлювати цього: Бог завжди дає силу пережити випробування. І тут життя святого пророка Іллі дає надзвичайно багато прикладів. Загалом проповідь, як було видно з реакції присутніх вірників, викликала жваві емоції.
Після Літургії в ніч з 1 на 2 серпня тривали нічні чування для молоді. А зранку 2 серпня, коли Церква відзначає свято Іллі Тесвітянина, були утреня, акафіст до святого пророка Іллі та архиєрейська свята літургія. Останню служив єпарх мукачівський Мілан Шашік. Учасники відпусту масово приступали до сповіді. Проповідь владики стосувалася того, хто такий пророк і чому кожен покликаний ним бути.
«Ми всі, дорогі у Христі, повинні запитувати, як я можу бути пророком у сучасному світі?.. Особливо у теперішньому світі, який каже: ти будеш щасливим, маючи оце, а потім – ти будеш щасливим, маючи те… Ти будеш щасливим чи щасливою, коли матимеш таку машину… – повчав єпископ. – Людина не усвідомлює, скільки має вже тому, що вона здорова. Коли ж захворіє, готова віддати всі машини світу лише за те, щоб бути здоровою. Бачите, які ми нерозумні. Але маємо вчитися… Мудрість в тому, коли людина Слово Боже приймає до свого серця і щоденно старається жити за ним. Тоді вона виконує уряд пророка – показує на Господа. Це має робити Папа, єпископи, священики, це мають робити батьки для своїх дітей. Папа ж говорить речі, які багатьом не подобаються: їм не подобається, коли він обороняє життя; веде мову про цінність подружньої любові і вірність; коли говорить, що не можна вбивати хворих людей; коли застерігає проти корупції, бо вона нищить суспільство, адже хтось через страждання інших стає багатим (матеріально – авт.), але духовно бідним…».
Християни мають відповідальність за свою віру – це потрібно пам’ятати завжди, слухали люди. Це має виражатися, не в останню чергу, у поділі досвідом того, як Бог допомагає у житті – між поколіннями, родичами, рідними, ровесниками.
Під кінець відпусту його учасники приступили до причастя. Монастир же готується наступного року до відпусту ювілейного – обителі у 2016-му виповниться 300 років.