Час від часу не стає жити легше в Україні. Болючих питань безліч, і люди шукають відповіді. Сьогодні як ніколи людям потрібне слово втіхи й духовного зміцнення. Все більше наші громадяни прислухаються до голосу, віруючих, сподіваючись, що голос цей лине звідти, де немає обману, підступності, лукавства, користолюбства
Час від часу не стає жити легше в Україні. Болючих питань безліч, і люди шукають відповіді. Сьогодні як ніколи людям потрібне слово втіхи й духовного зміцнення. Все більше наші громадяни прислухаються до голосу, віруючих, сподіваючись, що голос цей лине звідти, де немає обману, підступності, лукавства, користолюбства. Сьогодні як ніколи люди згадують про Бога, від Якого свого часу легковажно відмахнулися.
У першій Своїй проповіді в синагозі Ісус виклав просту й зрозумілу програму Своєї майбутньої діяльності, власне, мету Свого приходу на землю: «Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене звіщати Добру Новину убогим і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння й відпустити пригноблених на волю» (Лук.4:18). Це сталося дві тисячі років тому, сьогодні навколо зовсім інший світ, інші історичні обставини, інші люди, але якщо придивитися уважно й приміряти Ісусову програму на наше сьогодення, то виявиться, що жодного пункту в ній опустити не можна.
Скрізь воюють, ллється кров, загрозливо хитається світова економіка. Духовне й фізичне змішалися. Скільки людей загинуло, лишивши після себе рідних із глибокими ранами в серцях, скільки молодих хлопців потрапило в полон і доля їхня невідома, скільки біженців стали в довгі черги убогих прохачів, скільки ще по наших містах та селах є чоловіків та жінок отруєних ворожою пропагандою, пригноблених ідеологією божевільних політиків.
«…сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають і вбогим звіщається Добра Новина» (Мт.11:5). Ми не претендуємо на те, щоб творити такі чуда як Спаситель, але одне з Його чудес сьогодні є доступне й для нас. Відкривати очі «сліпим» і вуха «глухим», проповідуючи літо Господнє сприятливе. Сьогодні Церква просто зобов’язана зійти зі свого християнського Сіону в долину до своєї пастви. Туди, де косять пшеницю, складають машини, доглядають дітей, туди, де точиться війна. «О ви, що нагадуєте про Господа, не вмовкайте! Не вмовкайте перед Ним…» (Іс.62:6) Ті, кому відкриються «вуха», почують Його голос: «Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння!» (2Кор.6:2).
Сьогодні людям необхідне найпростіше: пояснити, що таке гріх і привести їх до покаяння. А далі вони самі збагнуть, що захищають солдатів не стільки каски й бронежилети, скільки Господь по молитвах, що оздоровлює травмований розум не психолог, а Ісус Христос. Він знає про розбомблені хати, зруйновані підприємства, спалені пшеничні поля. Він не байдужий до нашої біди і «кожен, хто просить, той одержує, хто шукає, – знаходить, і тому, хто стукає, – відчиняють» (Лук.11:10). Через Його волю проходить вода, газ, електроенергія. В Його компетенції поставити таку владу, котра дбала б не за свій гаманець, а за добробут народу. Все це Він може здійснити, якщо люди будуть за це молитись.
Успіх у молитві приходить через покаяння. Той, хто несе людям Добру Новину, мусить мати слово, що торкалося б людського серця. Нехай хабарник дізнається, що від Бога нічого не приховаєш, і раніше чи пізніше непідкупний Суддя винесе йому Свій суворий вирок. Нехай блудник і гульвіса довідається, що брудне його щастя неодмінно закінчиться гіркими слізьми. Нехай політик, котрий давно вже згубив свою совість, отримає перший дзвінок-попередження через Слово, сповнене Духа Святого.
Служителю Божий, очистись і проси, Господь дасть тобі таке слово!
Нещодавно невелика група християнської молоді з Києва вирішила здійснити євангелізаційну подорож по районних містечках і селах нашого Правобережжя – від Києва до Одеси. Відвідали близько двох десятків населених пунктів. Що вразило? Відкритість сердець до проповіді Благої Звістки. Ніхто з молодих людей не агітував за свою конфесію, не намагався залучити у свою церкву, – тільки Христос, тільки Слово Істини.
Вразило нашу молодь також те, як багато людей у нашій країні не знають по-справжньому ні що таке християнство, ні хто такий Христос. У цій молодіжній подорожі кілька тисяч осіб почули Добру Новину. І коли прийде лиха година, вони вже знатимуть, кому принести свої жалі, у кого просити допомоги. І Господь почує їхні молитви. Бо кожен, хто просить від глибин розкаяного серця, той неодмінно одержує.
А «ви, що нагадуєте про Господа, не вмовкайте! Не вмовкайте перед Ним…»