Відродження духовності чи комерціалізація: хто кого?

Юрій РЕШЕТНІКОВ про проблеми із забезпеченням приміщеннями церков Євангельських християн баптистів

Бо корінь усього лихого то грошолюбство...
1Тим. 6:10

Ніхто двом панам служити не може...
Не можете Богові служити й мамоні.
Від Матвія 6:24

Відсутність власних приміщень може стати серйозною перешкодою для діяльності молодих баптистських церков. Так, в скрутному становищі на сьогодні опинилася церква ЄХБ „Примирення” м. Києва, яка протягом попередніх чотирьох років орендувала актовий зал гуртожитку за адресою проспект Науки, 102. Однак зараз керівництво ЖЕКу вирішило у шість разів підняти орендну плату, а оскільки церква є неспроможною платити нову суму, їй було запропоновано в місячний термін залишити приміщення.

Зазначимо, що хоча церква „Примирення” є доволі невеликою громадою – 35 членів – однак займається активним соціально значущім служінням. Так, заняття її недільної школи відвідують до 40 дітей різного віку, які вчаться з молодого віку жити за біблійними моральними приписами. Щорічно влітку церква разом з благодійним фондом „Відкрита Біблія” проводить денний дитячий табір, який щоденно відвідують біля 60 дітей. Щотижня церква надає продуктову допомогу 30 дітям з малозабезпечених родин, які мешкають у мікрорайоні Корчуватому, а крім того надає регулярну продуктову допомогу 25 малозабезпеченим родинам з мікрорайонів Корчувате та Мишоловка. При церкві також існує молодіжний клуб, покликаний нести християнські цінності у молодіжне середовище мікрорайону.

Отже зрозуміло, що віруючі люди не перестануть молитися, навіть якщо у них не буде приміщення, але відсутність останнього призведе до згортання усієї благодійницької діяльності церкви. На жаль, керівництво ЖЕКу не думає ані про малозабезпечені родини, які зараз отримують підтримку з боку церкви, ані про сприяння підвищенню морального рівня нашого суспільства.

Питання що виникають навколо оренди невеликими протестантськими громадами приміщень для проведення своєї богослужбової та благодійницької діяльності, вийшли вже з розряду поодиноких випадків і можуть розглядатися як певна тенденція. Окремі громади вже бояться робити ремонт орендованих приміщень, оскільки мають сумний досвід того, що після здійснення ремонту їх можуть попросити звільнити дане приміщення, а відремонтоване, а отже привабливе, приміщення передати комусь іншому за більш високу плату. А оскільки, скажімо в Києві, не так просто знайти потрібне приміщення, церкви вимушені йти практично на кабальні умови – угоди без визначення терміну дії, усні домовленості, які насправді нічого не варті і дозволяють орендодавцю в будь-який момент розірвати їх. В окремих випадках це приводить до того, що громади вимушені збиратися просто у квартирі когось з одновірців, а про їхнє повноцінне служіння годі казати.

Дана проблема посилюється ще проблемою отримання земельної ділянки під будівництво храму, а також фінансовим станом молодих невеликих громад, який заважає їм отримати землю та розпочати будівництво власного приміщення, або, принаймні, відчувати себе вільно в плані оренди. З іншого боку, ті кошти, які могли б йти на доброчинність, церква вимушена платити за оренду.

Скажімо, згадана вже нами церква „Примирення” за 5 років свого існування змінила вже три місця, причому кожного разу її „просили” після того, як віруючі за власний кошт робили ремонт орендованого ними приміщення. Правда, є цікавим ось що: хоча орендодавці розривали домовленість з церквою в надії отримати за певне приміщення більшу платню від якоїсь іншої організації, але ці приміщення довгий час потому залишалися пустими і врешті-решт приходили в непридатний стан. Мабуть Господь щось хотів показати через це. Шкода, що багато керівників так і залишаються байдужими до цих уроків Божих.

Юрій Решетніков,
пастор церкви ЄХБ (м. Київ)

Коментар Голови Об’єднання церков ЄХБ м. Києва та Київської області, заступника Голови ВСОЄХБ М.М.Андрашка:

Дійсно, на сьогодні питання, що постало перед церквою „Примирення”, торкнулося й багатьох інших церков, організованих за останні 10-12 років в м. Києві. Зараз актові зали і ЖЕКів, і дитячих садків, будинків культури, шкіл заборонено давати для церков, щоб вони користувалися цими приміщеннями у недільні дні, коли вони є вільними та пустують.

Це навіть не дає можливості думати про відкриття нових церков. Хоча в Києві, де ми маємо більше трьох мільйонів мешканців, треба відкривати сотні нових церков, щоб людям було куди прийти, звернутися в молитві до Бога, попросити підтримки друзів, щоб вести працю з дітками, які сьогодні не мають притулку. Тисячі дітей зараз є на вулицях і потребують уваги, а церкви євангельських християн-баптистів як раз спрямовують свою діяльність, щоб займатися з дітками шкільного віку у недільних школах, літніх християнських таборах тощо. Але для всього цього потрібне приміщення. Тому ми дійсно сьогодні схвильовані таким положенням у нашому місті Києві.

Звичайно, ми віримо, що буде знайдено вихід від Бога, церкви будуть продовжувати своє служіння. Зараз вони роблять це через силу, тому що вимушені проводити служіння на квартирах служителів у недільні дні та на тижні, збиратися почергово, міняти квартири. Це не дуже є зручно і для церкви, і для господарів. Тому самий кращий варіант – звертатися до керівництва міста, щоб воно таки знайшло можливість надавати актові зали в ЖЕКах для проведення служінь, і щоб була поміркована орендна плата. Тому що люди добровільно жертвують свої кошти в церкві, причому вже після того, як виплатили всі податки, плату за квартиру і комунальні послуги, щоб допомогти комусь, хто є в більшій потребі. Піклування про малозабезпечені родини – це справа церкви, піклування про одиноких вдів – також справа церкви, сироти, діти – все це потребує багато коштів. Ми всі свої зусилля спрямовуємо для допомоги людям. Церкви збирають свої добровільні пожертви для того, щоб це робити, а часом їх треба багато віддавати за оренду. Було б правильніше зробити соціальну підтримку дітям з боку церкви за рахунок зменшення орендної плати за приміщення. Це служило б для відродження духовності, для соціальної підтримки нужденних.

Звичайно, було б дуже важливим для церкви, якби мати місце для збудування свого власного приміщення, щоб там могли збиратися діти, старенькі, пенсіонери, молодь. Щоб молодь могла б збиратися не по під’їздам в пошуках наркотиків, а думати про те, як спрямувати свої сили, щоб допомогти стареньким. Цього вчать в наших церквах і це є нашою ціллю.

В області трохи легше з цим питанням, тому що в селах церкви мають можливість придбати якийсь приватний будиночок і звершувати там богослужіння. Але в райцентрах стоїть те ж саме питання, що в Києві. Скажімо, у нас в Броварах три церкви. Дві з них мають приміщення, а третя церква орендувала актовий зал у школі, багато чого для школи робила, але зараз їм заборонили збиратися в школі і вони вимушені збиратись на квартирі.

Треба про це говорити на вищому рівні, звертатись до тих, хто може вирішити це питання. Дуже добре було б, якби питання щодо пільгового розміру орендної плати для церков було вирішено в Україні в цілому, тому що інші області також мають ці проблеми. Я думаю, що ми розглянемо це питання на Раді Союзу і доручимо Григорію Івановичу, Голові ВСОЄХБ, поставити його на вищому рівні, оскільки це є дуже важливим сьогодні.

У нашому об’єднанні сьогодні є можливість відкрити багато нових церков, але основною причиною, чому ми затримуємо це відкриття і реєстрацію нових церков, є відсутність приміщень. Якби вирішилось питання оренди, за кілька років, я думаю, подвоїлась би кількість церков і було б багато чого зроблено для нашого суспільства, для нашої України.